Глава 23

                                  Розмова між богами

Морейя стояла на вершині гори, спостерігаючи за людьми й слухаючи вітер. Раптом до неї наблизилися інші боги. Родюч, Зем, Равзем, Гаряч і Аерас. Вони зібралися разом, бо загроза від смертного хлопчиська, Гліба, стала надто серйозною.

Аерас заговорив першим:
– Морейє, Гаряче… Час відкласти образи. Цей смертний накликав небезпеку не лише на людей, а й на нас. Якщо ми не об’єднаємо сили, наслідки будуть катастрофічні.

Зем похитав головою:
– Ми покараємо того смертного, але водночас маємо захистити тих, кого він зачепив.

Равзем додав:
– Він не буде з тією смертною, заради якої затіяв усе це, бо в її серці інший. І ми маємо позбавити її від впливу.

Морейя мовчки кивнула. Гаряч напружено стискав кулаки, але нарешті промовив:
– Добре. Загроза сильніша за наші образи. Ми об’єднаємося.

Родюч і Равзем обмінялися поглядами, відчуваючи відповідальність перед народами. Морейя й Гаряч ще остерігалися одне одного, але знали: зараз це не час для суперечок.

Після наради Гаряч явився до свого народу, а Морейя — до свого. Вогняні та водяні зібралися, коли боги з’явилися перед ними у сяйві своєї сили.

Гаряч промовив гучним, владним голосом:
– Люди мого народу! Загроза від смертного Гліба торкнулася не лише вас, а й усіх живих істот. Образи й сварки між нами — минуле. Тепер важливо об’єднатися, щоб протистояти Невісу!

Морейя додала спокійно, але твердо:
– Ваші давні суперечки не мають значення перед небезпекою, яка нас усіх загрожує. Ви повинні примиритися з тими, хто був вашим ворогом, і діяти разом.

Вогняні й водяні стояли в тиші, відчуваючи велич та силу богів. Дехто важко ковтав, пригадуючи давні конфлікти, але слова Морейї й Гаряча пробудили розуміння: загроза спільна, і її не можна ігнорувати.
Невідомо було, наскільки легко людям буде відкласти образи, але зараз вони отримали чіткий наказ: миритися й об’єднуватися.

Люди спершу дивилися один на одного з недовірою. Вогняні скептично хмикали, а водяні — нервово переглядалися. Але слова богів не можна було ігнорувати.

– Ми… ми маємо справді… разом протистояти цьому? – тихо спитав один із молодших вогняних.

– Так, – відповіла Морейя, її голос був сповнений спокою і сили. – Старі образи потрібно залишити позаду. Кожен із вас має знайти сили у своєму серці простити іншого. Тільки так у нас буде шанс.

Гаряч додав:
– Я знаю, що деяким важко, але пам’ятайте: це не про забуття. Це про виживання. Про майбутнє.

Повітряні і земляні, які стали свідками явлення богів, відчували подив і пошану. Їхній народ ніколи не зіштовхувався з такою відкритою загрозою, і тепер вони розуміли: навіть суперечності, що здавалися невирішуваними, можна відкласти, коли на кону життя всіх.

Люди почали обговорювати план дій. Молодші й старші збиралися у групи, ділилися ресурсами, радилися, хто куди піде і які завдання виконуватиме. Навіть ті, хто ще хвилину тому вороже дивився один на одного, поступово знаходили спільну мову.

– Ми почнемо зі зміцнення захисту наших кордонів, – сказав один із вогняних лідерів. – І будемо чергувати разом із водяними.

– А також перевіримо, чи хтось уже намагався використати заборонену магію, – додав старший водяний. – Не можемо допустити, щоб Невіс здобув перевагу.

Боги спостерігали, як люди починають діяти разом, і відчували, що перший крок до перемоги зроблено. Старі образи ще живі, але спільна мета була сильнішою.