Розділ 3. Портове місто Флокс

Герда сиділа у кріслі і нетерпляче стукала носаком чобота по ніжці столика. Вона невтомно чекала п’ятої ранку. У такий час весь палац ще спить, тому це най безпечніший час для того, щоб прокрастися до королівської кухні та вийти із замку через запасний вихід. Сьогодні ринковий день, через це багато хто приїжджає ще вдосвіта, щоб зайняти вигідне місце. Через декілька годин батько поїде у гості до капітана морської флотилії, і його не буде цілий день. Герда широко посміхнулася – сьогодні вона відпочине від цього набридливого розкішного життя.

Годинник показував за сім хвилин п’яту. Дівчина піднялась з крісла і дістала із шафи темні штани, білу лляну сорочку, коричневий потертий жакет, картуз такого ж самого кольору і черевики, які присіли пилом.

Надягнувши це все на себе, шукачка пригод підійшла до дзеркала. Тепер у відображенні на неї дивився справжнісінький  міський хлопчисько. Завдяки тому, що вона була худа та тоненька, мов берізка, одяг сидівтрохи мішкувато й недбало, а це надавало їй вигляду чотирнадцятирічного підлітка. Залишалася лише одна проблема – волосся. Неслухняне волосся, трохи нижче лопаток, було головним невирішеним питанням.  Герда вже декілька разів тікала в місто і знала, як приховати свою зовнішність. Зробивши собі охайний пучок, вона вправно заховала його під кашкет. Декілька пасем вибивалися із зачіски, але, будучи короткими, великої уваги не привертали.

Чому саме хлопчачий одяг? Спочатку Герда одягалась, як звичайна селянка, але морські торговці не палають бажанням розмовляти про дальні землі та кораблі з дівчатами, а от міським хлопчакам вони з охотою та запалом розповідають, в яких пригодах бували.

Десять хвилин на шосту. Юна герцогиня схопила латаного клуночка і швиденько прокралася до кухні. Йдучи ледь освітленими коридорами, вона подумки уже була на площі й розглядала заморські товари.

«Швидше, швидше! Певно, майстер Гай уже відчинив свою крамничку!»

Гай Валеат – дуже вправний мастер похилого віку. Він створює чудернацькі механізми, годинники та цікаві речі з металу. Герда, тікаючи до міста, жодного разу не минула його крамнички. Сивобородий дідуган завжди гостинно приймав її та розповідав новини, які чув від моряків. За щасливим збігом обставин до порту міста Флокс сьогодні прибувало торгове судно із королівства Ардом. Кажуть, що у горах знайшли новий метал! Дівчині треба було упевнитися, що це правда і якомога більше дізнатися про технічний розвиток країни.

«Останній поворот і кухня!»

Подумки викрикнувши це, Герда різко звернула і за старою доброю традицією врізалася у людину. Це був чоловік приблизно  двадцяти п’яти років, одягнений у військовий плащ з гербом Саншори.

«Вартовий!»

Герда, сидячи на підлозі натягнула кашкет на обличчя і зігнулася.

- Хлопче, з тобою все добре? – лагідно запитав чоловік і спробував допомогти піднятися.

- Н-нічого, - дівчина спробувала якомога швидше піднятися.

- Що ти тут робиш, і хто такий взагалі?

«Що ж робити, о, богине!»

Герда відчула, як тремтять її кінцівки.

«Втекти чи збрехати?»

- Агов, хлопче!

Прикусивши нижню губу, дівчина чимдуж побігла далі по коридору.

- Ану стій!

Давно у її вухах так не гупало серце. Юна герцогиня не могла дозволити, щоб її упіймали, інакше – батько все дізнається і міста їй більше не бачити.

Скочивши за двері королівської кухні, вона  вибігла на вулицю під голосні крики кухарок

Минулося.

Герда втомлено зітхнула, ласкаве травневе  сонце блиснуло в очі, від чого дівчина мимоволі замружилась. Світло тут було інше, так як і повітря, і відчуття. Тут вона почувалася вільною, без всіляких заборон і контролю – тут вона сама по собі. Минувши браму палацу, дівчина зайшла у недавно сконструйований ліфт і поїхала до нижнього міста.

Замок був розташований на пагорбі. До головної площі треба було йти пішки не менше як годину, тому, за наказом короля, було збудовано ліфт. Конструкція була не така вже і хитромудра, але добре служила для безпечного транспортування людей. Герда виклала руки на невисоке огородження всередині  ліфту та із захватом розглядала краєвиди. Пишні дерева і буйна зелень співіснували поряд з технікою; пар не був шкідливим для природи, зважаючи на це, країна тонула у «зеленому морі».

«Красиво»

Герда не могла відвести очей – яке ж у них, все-таки, прекрасне королівство!

Ліфт зупинився біля головної ратуші, на площі.

Оглянувшись навколо, дівчина вкотре захоплено вигукнула. Тут було людно і шумно. Вози, запряжені кіньми, один за одним проїжджали повз, торговці голосно презентували товари, міщани ходили туди-сюди з горами пакунків.

«Дивовижно!»

Як тільки у Герди з’являлась можливість, вона чимдуж мчалась у місто, і кожного разу  її захоплення росло. Ідучи поміж прилавків із різноманітними товарами, юна герцогиня не могла приховати щасливої посмішки – сьогодні вона знову побачить море! Вирішивши залишити найкраще на останок, дівчина зайшла у невелику крамничку.

                                                         ***

  Море було зовсім близько – вона чула крик чайок. Порт Флокс, як і завжди, був заставлений кораблями і торговими суднами. Відкривши рота, дівчина втупилася у надзвичайно красиве судно. Раніше вона бачила його у порту, але воно було трохи інше. Видно, його реконструювали і вдосконалили. Які білосніжні вітрила, височенні щогли, а на носі корабля красувалася, майстерно вирізьблена із дерева русалка. Очі Герди світилися неймовірним захватом, понад усе  на світі зараз їй хотілося піднятися на палубу і рушити у море. «Маргґрета» - назва чарівного корабля, немов, виблискувала на сонці й відбивалася іскрами у серці Гери.

- Неймовірно, чи не так, хлопче!

Грубий скрипучий голос змусив її перевести погляд. Перед Гердою-Софіанною постав високий широкоплечий чоловік у чорному подертому плащі і сигарою в зубах.