Пролог

На цих сторінках забагато історій,  одні

мають щасливий кінець, інші – не дуже.  

                                                                            Чи готові ви пережити  ці емоції,

пройти цей тяжкий шлях разом із героями?

Якщо так, то вперед!

Подорож буде довгою…

Пролог

Серед нескінченної кількості вимірів не осягненого всесвіту розкинула свої простори Велика Лімерія – дивовижний світ природи і небачених країв, щось по-особливому неймовірне й захоплююче.

В трьох неосяжних океанах Лімерії розстелилися чотири невеликі материки: Холдстен – суворий і холодний край з гірськими лісами і безмежними рівнинами, Санклейм – сонячні землі із безліччю яскраво-зелених лісів і долин, Телін – із родючими землями на півночі та згубними пустелями на півдні, та Аурул – майже суцільна гірська дорога із прохолодним кліматом.

В першу епоху Велику Лімерію населяв людських рід. Вони повністю заселили материк Санклейм і східну частину Теліну. Королівства стрімко виростали, процвітала морська торгівля.

Високо в небі над океаном, у палаці, якого ніколи не бачили люди, жив Маас А́урін – верховний бог Лімерії. За легендою він мав важкий дубовий посох, до вершечку якого була прикріплена велика кришталева зірка. Вона зберігала в собі чотири елементи природи і яскраве безсмертне світло.

Одного разу Маас впустив посох і зірка розбилася, а її уламки упали на землю. Кришталик пекучого вогню прорізав серце Розабелли – войовничої рудоволосої красуні, доньки коваля. З перших іскор вогню дівчини утворився могутній і міцний народ – Вартерра. На пів-люди на пів-ящери – так іх називав корінний народ Лімерії. Вартерра були схожі на них – видавали лише довгий громіздкий хвіст та шкіра – у когось  вона була груба і пошрамована, дехто мав просто зеленуватий відтінок. Вони були чудовими вояками і мали сталеву витримку.

Елемент природи оселився у серці юної Флоріель, селянки з королівства на півдні Санклейму. З квітів, вирощених нею, з’явився працьовитий і тихий народ –елфлорд- на пів-люди на пів-тварини. Вони мали звірячі вуха, хвости, кігті, хоча, не дивлячись на зовнішність, були наймиролюбнішим та добрим народом. Найгірше розвинені у культурі й механіці, проте обізнані в садівництві та плодівництві.

Кристал рвучкого вітру оповив Маріссу – дружину другого короля Північних земель. З її подиху народився волелюбний народ - карвінн  - на пів-люди на пів-птахи. Вони мали справжні пташини крила, а замість стоп кігтисті лапи брудно-коричневого кольору. Це був абсолютно нейтральний, обережний, неговіркий народ.

В принцесу аурулського королівства влився елемент води. Ліліан породила хитру і невловиму расу – ліантів. Вони частково нагадували риб та інших морських жителів, мали блакитний відтінок шкіри, зябра на шиї та здебільшого перетинки між пальцями.  Тіла багатьох огортала луска, інші ж при контакті з водою могли змінити ноги на хвіст.

Світло безсмертної зорі теж знайшло для себе прихисток. Воно оселилося в найсвітлішій і мирній душі. Мандрівниця Естелла дала життя неймовірному народу – ліхтарникам. Зовні вони були зовсім як люди, але з приходом ночі їх серця випромінювали яскраве світло , а за спинами виростали золоті крила.

Щоб зберегти баланс у світі верховний бог Лімерії нарік володарок елементів зірки богинями, а народам велів рівномірно розселитися по світу і жити у мирі та злагоді. Так розпочалося друге століття, найскладніший період у історії Лімерії.

Раси емігрували з краю в край, люди не бажали бачити жодного з них на своїх землях. Коли ліхтарники осіли на території королівства людей, розпочалася жорстока війна, яка розпалила за собою безліч міжрасових війн.