Частина шоста

А понеділок був звичайним: звичайний огляд новин, ранкова кава з тостом о дев’ятій п’ятнадцять у пустій квартирі, сплата за Інтернет (це лягало на її плечі). Близько десятої Кіра знов залізла на своє ліжко, взявши до рук папери з розслідуваннями й намагаючись зосередитися саме на них…

Огляд новин також охоплював перевірку Facebook та Instagram. І там і там були публікації із вчорашнього барбекю на дачі Артема, де був Михайло з дружиною, була Єва, не було Едуарда, Лариси й не було її самої. Якось кололо. Кіра намагалась про це не думати. У неї були чудові вихідні, вчора було чудове побачення з Микитою, яке вона не за що не проміняла б на зустріч з друзями, навіть попри те, що неймовірно за ними скучила. Так це саме те слово. Вона неймовірно сумувала за тими часами, коли була причетною до цієї компанії, коли був живий Едуард, коли вона не з соцмереж дізнавалась про ці гулянки… Все-таки це було тяжко.

NIKITOS:

«Може, сюди?».

З’явилося в її Telegram, вже пів на другу. Коли Кіра знову була на кухні, налила собі кави й її випила, діставши із холодильника шматок твердого сиру. Її не хотілося витрачати час на те, щоб щось собі приготувати. Навіть, якщо це щось звичайні сосиски, які потрібно кинути в киплячу воду й дістати через п’ять хвилин.

У повідомленні було посилання на рекламу фестивалю творчості для дітей та молоді з інвалідністю.

«Свого часу я щороку їздила на подібні фестивалі. Мені це подобалося»,– друкувала вона, згадуючи далекі часи свого дитинства.

NIKITOS:

«Вибач. Я не хотів зачепити твої почуття. Просто не подумав».

KIPA:

«Я в суботу іду на презентацію виставки моєї найкращої подруги. Думаю, тобі там буде цікавіше».

Вона дивилася на телефон в очікувані відповідні.

NIKITOS:

«На яку тему?».

KIPA:

«Багатогранність жіночих почуттів і емоцій у різні періоди її життя. До речі, фотограф Єва Варлей. Може, ти чув. Ім'я доволі гучне в Києві».

NIKITOS:

«Я знаю, режисер такий є Сергій Варлей».

KIRA:

«Це його внучка».

«Складеш мені компанію?».

Запитала вона в наступному повідомленні.

NIKITOS:

«Я зрозумів. Дівчатам із вашого кола не заведено з'являтися одним на світських заходах. Господи, куди я вплутуюся?».

Кірі розсміялась, читаючи це повідомлення.

KIPA:

«Досить знущатися. Я апріорі не можу бути одна. Ти забув?».

NIKITOS:

«Я про це і кажу. До речі, знущатися я ще не починав».

___

Кілька днів потому та сама Єва Варлей відсунула шторку роздягальні й вийшла з неї ходою від стегна в довгій сукні кольору айворі, яка підкреслювала всі принади її фігури, оголювала тендітні ключиці й була дуже лаконічною.

– Мені подобається, – вимовила Кіра, сидячи на рожевому пуфі, – ця більше, ніж усі попередні.

– Скажи? У мене взагалі є думка, замість весільної сукні купити весільний комбінезон.

– Я б її здійснила, – розсміялася Кіра. – Люблю сміливі, нестандартні рішення.

– Весільний комбінезон із довгим шлейфом. – Єва зібрала волосся і підняла його догори. Мені сьогодні снився Ілля.

Кіра промовчала. Це була надто трепетна тема.

На Єві вже були рвані джинси, сіра майка і кардиган, накинутий зверху, коли вони сіли в Lexus і проїхалися в ньому Києвом, при цьому замовивши суші з доставкою додому.

Зустріч була не запланованою. Єва продзвонила ближче до п'ятої вечора, сказавши про те, що їй потрібна допомога у виборі сукні. Зараз вона була повністю занурена у весільні клопоти та в підготовку до презентації своєї виставки. Дорогою розповідала про всі нюанси, що випливають звідси.

– Можу собі уявити, що тобі довелося пережити. У голові не вкладається, – час від часу вдавалося вставляти Кірі, дістаючи з сумочки свої сонцезахисні окуляри. Вона вже бачила пориви Єви прийти їй на допомогу, а тому демонстративно хотіла зробити це якомога швидше.

– Після презентації обіцяю обробити всі твої фотографії. Зараз чесно повний завал з усім цим, – важко зітхнула та, коли вони вже вийшли з машини, прямуючи до під'їзду в елітному районі Києва.