Розділ двадцять сьомий. Ерік

Розділ двадцять сьомий. Ерік

Вогнище горіло в каміні, мені потрібно було відпочити. Я не спав нормально вже давно, але зараз моє тіло відмовлялось функціонувати. Я ліг на ліжко на якому спала Гелія, подушки досі тримали її аромат, я поглинув в нього, і за лічені секунди опинився у сні.

В своєму сні я гуляв двором драконів, ходив біля палацу, вітався з охороно і маленькими дракончиками яких зустрічав. Цікаво як той дракон якого я тоді врятував? Треба буде дізнатися в мами, хто то був. Мені подобався двір драконів, він зелений, усюди ростуть квіти, я не торкаюсь їх, памʼятаю як вона казала, що вони цього не люблять. Тут навіть повітря відчувалось інакше. Цікаво чому саме тут я опинився? Невже туга за домом настільки сильна? Хоч я провів тут зовсім мало часу.

Пройшовши ще трохи, я сім на бетонний виступ, здається десь в середині саду. Тут було тихо, так тихо , що я чув як бʼється моє серце. Мені тут було спокійно, мабуть цього я зараз потребував. Я заплющив очі, і прислухався до співу пташок, та шелесту листя.

• Чому саме сюди ти прийшов? – тихий голос поруч зі мною.
• Ту мені моїй душі спокійно. – навіть не розплющував очі, аби подивитися хто поруч. – залиш мене одного, будь ласка.
• Ти впевнений?

Моєї руки торкнулась рука, мені не хотілось розплющувати очі, адже якщо це буде не вона, я буду знов розбитий. Але цей дотик такий приємний і теплий.

• Ерік, розплющ очі.

І я підкорився, я не міг би собі пробачити, якби не побачив її обличчя, очей, посмішки, якби не запамʼятав кожне ластовиння на її обличчі. Це була вона. Моя Гелія. Вона сиділа поруч, тримала мою руку і з посмішкою дивилась на мене. Серце ледь бʼється, мені і боляче і радісно одночасно. Гелія. Моя Гелія.

• Ти така гарна. – ледь зміг вимовити.
• А ти так запустив себе. – вона посміхнулась ширше. – Таке довге волосся, борода. До речі тобі вона пасує.
• Гелія… - я вхопив її і притиснув до своїх груде. – Я так сумую за тобою. Ти так мені потрібна.
• Я поруч, я завжди поруч Ерік. Подивись на мене. Я з тобою.

Я зовсім трохи відпустив її, провів пальцями по її щоках, моя рука сама по собі торкалась її кучерів, знов намотуючи один на палець, а тоді я поцілував її. Звісно я розумів, що це всього сон, але він здавався таким справжнім, таким ніжним і обіцяючим. Вона моє життя і моя погибель.

• Я так сильно тебе…

Я прокинувся, так різко прокинувся від звуку, який був на вулиці. Тут хтось є. І він зіпсував мені такий солодкий момент. Тихо підвівшись, я подивився у вікно, за ним стояв вартовий батька. Він шпигує за мною, добре. Хоче знати мої плани, аби завадити. Не вийде. Обережно вийшов через задні двері, пройшов тихою стежкою, і став по заду солдата.

• Когось шукаєш?

Я злякав його, він кинувся тікати, але ж хіба я можу дати йому це зробити?! Звісно ні, якщо Едіс дізнається про те, що я тут, він знищить цей будинок, а цього я не можу дозволити. Це мій прихисток, моя тиха гавань і моє життя, нікому не дозволю забрати і його.

Я схопив його, з допомогою своєї магії, так як вбивати я не хочу, тому що це мої люди також, я зміню його до поки все це не зміниться. Я пройшов до великої галявини поруч з будинком Гелії, в самому центрі опустив солдата на землю, і перетворив на неймовірної краси дерево. Йому не було боляче, адже це не було моїм наміром, я просто хотів зупинити його та залишити тут.

Едіс, гадає що дуже добре мене знає, але це брехня. Я тайком від нього багато навчився, і хочу увесь час, що провів з ним я був слухняний, виконував його волю, підкорювався законам, це геть не значить, що я дурний. Все в цьому світі маю свою ціну, і я не готовий платити за чиюсь смерть, якщо її можна було уникнути. Гадаю ця галявина по повниться рослинами, аби зберегти людей до кінця війни. А от потім я дам їм вибір, на чию сторону їм стати, та в якому королівстві жити.

В кожного має бути вибір, і в цьому я впевнений. Повернувшись до будинку, я склав усе на свої місця, загасив полумʼя, заправив ліжко та створив купол, аби жодна людина крім мене не змогла сюди потрапити, не хочу аби з відси щось зникло. А тоді відправився до своїх воїнів.

Сон з Гелією не давав мені спокою, я так добре відчував її тепло, доторки. Здавалось що вона справді була поруч зі мною. Чи зможу я ще раз її по бачити коли засну?