Розділ двадцять шостий. Астра

Розділ двадцять шостий. Астра

Її рука така тепла, очі ледь розплющені. Гелія дивиться на мене, і я починаю плакати, вона змогла, повернулась до нас наша дівчинка. Її груди ледь підіймаються, вона повинна знов навчитися дихати, але головне що вона жива. Я кинулась до неї. Впала біля ліжка і тримала за руку, її обличчя торкнулась легка посмішка і моє серце розтало.

• Дякую. – ледь чутно промовила вона.
• Це тобі дякую, я усе своє життя буду вдячна тобі, за твій вибір. – я легенько поцілувала її руку. – Ти повернулась до нас, Боже ми вже навіть не сподівалися…
• Але як, таке можливе? – я бачила що їй дуже важко говорити. – Чому я змогла повернутися?
• Твоя рука. – я легенько підняла її і показала символ. – Ми не знаємо як, але цей символ повʼязує тебе з Еріком. Ми знайшли його в одній з книг, і вирішили спробувати.
• Дякую, що ризикнули. – вона посміхнулась мені.
• Відпочинь люба, я зараз принесу щось по їсти. Ти втратила багато сил.

Я підвелась подивилась на її посмішку і зникла за дверима. Увесь час поруч стояв Дорт. Його обличчя напружене і здивоване. Він не зводив свого погляду з мене ні на секунду. Я зупинилась перед ним, і не могла не задати питання:

• Що з тобою?

Він не відповів мені, просто схопив за руку і обійняв. Його руки тремтіли, він увесь тремтів, і мені стало боляче. Від усвідомлення, що швидше за все я зробила йому боляче.

• Дякую, що ти повернулась. – його голос змучений.
• Про що ти? – я не могла зрозуміти.
• Якби ти не повернулась, я б не зміг жити Астро.
• Дорт, що ти таке кажеш? – він застав мене зненацька.
• Усе своє життя, я кохаю тебе. Усім серцем. – він подивився в мої очі, і тоді в його я по бачила біль.
• Але ж…
• Я не прошу нічого, просто більше не можу цього приховувати. Ти жива і це найголовніше.

Він відпустив мене і пішов коридором.  Господи усе життя. Він кохає мене усе життя і я навіть жодного разу цього не помітила. Невже він боявся, аби я дізналась?  В мене не було часу зараз думати, мене чекала Гелія, якій потрібна моя турбота.

З неймовірною швидкістю я відправилась на кухню, розпорядилась аби нам приготували гарячий суп, вона довго не їла, і відразу дати щось важке було б не правильно. Давши усі розпорядження, повернулась до неї, з тими книгами в яких знайшла відповіді. Гелія вже встала з ліжка, і обережно тримаючись йшла до балкону.

• Чекай люба, я тобі допоможу. – Я взяла її під руки і дала змогу опертись на мене. – Твоїм мʼязам треба трохи більше часу.
• Мені просто так хочеться по дихати повітрям. – вона обвила поглядом кімнату. – Що тут трапилось?
• Ерік. – Я подивилась на стіни і стелю, треба терміново привести все до ладу. – Він страждав після того я тримав твоє бездиханне тіло в своїх руках.
• Він прийшов. – вона посміхнулась. – Де він зараз?
• Я не знаю. – мені боляче від згадки про страждання. – Після того як він побачив тебе в своєму сні, він пішов. Сказав що не обіцятиме, що повернеться.
• Господи, він пішов по батька. – в мить на її обличчі зʼявився вираз страху і болю. – Він пішов по його життя.
• Гадаю, що так.

Ми підійшли до балкону, я відчинила двері і допомогла їй вийти. Свіже повітря окутало нас, тільки зараз я відчула наскільки нам його не вистачало. Ми з Гелією сіли на диван, нам принесли їжу, і я обережно нагодувала її. Я бачила як їй не зручно, але мені потрібно було це. Потрібна була турбота про неї. Вона стала для мене наче другою дитино, наче моєю донькою, і я відчуваю, що потрібна їй.

• Гелія, що відбулося там? Що зробив Едісон?
• Нічого. Після того як ти зникла, він просто пішов. Він не нападав, не розмовляв просто пішов. Здається ти забрала його з собою.
• Чудово, я боялась аби він не зашкодив тобі, і твоїм рідним. – я посміхнулась їй. – Ти дуже схожа на маму. Я бачила її до речі в-перше.
• Вона неймовірна. Коли я повернулась до них, вони не стали відмовляти мене. Здається вони знали, що так мені буде краще. Їх час пройшов, а мій тільки починається, тому я рада що ти прийшла за мною.
• Ти не уявляєш яка я рада.

Ми просиділи ще трохи, тоді Гелія встала і самотужки направилась до кімнати, мені не хотілось туди повертатися, ця кімната викликає біль в моєму серці. Біль за мого сина, він не знає що Гелія жива, і я не впевнена що йому зараз потрібно знати. Він повинен припинити все, що наробив його батько, і як би мені не було боляче він повинен знищити його, аби весь світ жив в мирі і злагоді.

• Астро.

Моє імʼя вивело мене з ступору, я підвелась і пішла на голос Гелії, вона кличе мене, можливо їй потрібна моя допомога. Я завмерла на порозі. Мої очі наповнились сльозами, перед моїми очами була стара кімната Еріка, така якою вона була до трагедії. Стеля, стіни, меблі все було таке як раніше. По серед кімнати стояла Гелія з посмішкою на обличчя. Мої ноги ледь ледь довели мене до неї.

• Ти не будеш проти, якщо я залишусь тут. – спитала вона.
• Звісно ні. – я обійняла її. – Це твоя кімната, і це твій дім, такий самий як мій і Еріка. Ти вдома Гелія. Ти вдома.