Розділ девʼятнадцятий. Ерік

Розділ девʼятнадцятий. Ерік

Кінь мчав з неймовірною швидкістю, в грудях все пекло. Мою душу окутав страх, той що я ніколи не відчував. Це страх був не за себе, але чому я хвилююсь за інших, якщо вони вдома? Я назвав королівство драконів домом? А можливо він і є моїм справжнім домом. Там принаймні мене не дурили пів життя. Моя шкіра на грудях почала неможливо горіти, я не зупиняв коня, обережно однією рукою торкнувся. Що за чортівня? Через сорочку я відчув, наче на грудях щось викарбовано, я відсунув один комірець і ледь не зомлів. На моїх грудях зʼявився наче рубець у вигляді якоря. Це ще що? Як воно тут опинилось? Не знаю чому, але на підсвідомості я розумів, що справа в Гелії. Тільки но її імʼя пронеслось в голові, печіння пройшло. Чорт невже вона не послухала мене. Я підгоняю коня, який вже мчить з усіх сил. Господи, що за дівчисько? Сподіваюсь вона не провокуватиме батька, той другий раз не дасть її вижити. Всю дорогу я шукав її, в думках в просторі усюди, але жодне заклинання не спрацювало. Усі мої нутрощі стали розпеченим залізом, розпечена кров наповнювала кожну вену, кожну жилку. Я відчував як дракон намагається, щось сказати, але я не піддавався йому, я не слухав. Коли я пересік кордон Вілантіла, я відчув запах крові. Звідки він? А далі  все в тумані. Довкола крики, купа мертвих чаклунів, мертвих людей і декілька драконів. Моє серце пропустило удар.  Що спровокувало таку жорстоку боротьбу? Господи будь ласка, нехай їх не буде там.  Через декілька хвилин я дістався епіцентру катастрофи. Вся гвардія чекає біля входу до палацу. Армія знищує непокірних, армія відмовилась від миру. Тож мені немає діла до них, я давав змогу вибрати сторону. Сила пробудилась в мені з навіженою швидкістю. Я не хотів вбивати їх, тому просто лишав зброї і сил битися, коли вони помічали мене, вони вагалися щодо нападу. Довкола стільки людей, стільки драконів які ричали при виді мене, в голові я чув слова вдячності від кожного. Коли я дійшов майже до самого палацу, мене обдало холодним потом. Мама. Гелія. Вони стояли на колінах перед батьком. Обличчя Гелії в крові, вона ледь тримається, мама дивиться на мене, а в її очах я бачу розкаяння. Вона вже шкодує, що не зробила як я просив. Батько задоволено посміхається коли бачить мене.

• Ерік. Сину ти як раз вчасно. Подивись до чого довели тебе жінки. – батько провів рукою по голові Гелії. – Чарівна рудоволоса красуня. А яка сила в її жилах.

Він провів ще раз і я відчув, як він забирає залишки її сили. Гелія навіть не відреагувала. Біль в середині скерував мою силу за мене, один помахом руки, я відкинув його від неї. Але то була велика помилка. В той момент він підняв в повітря матір, на її шиї закручувалась ліана. Вона задихалась, і мої сили не діяли, він захистив її барʼєром від мене.

• Негайно відпусти її! – Мої слова пронеслись наче грім над нами.
• Навіть не подумаю.

Іншою рукою він підняв Гелію, її тіло мʼяке, очі заплющені, я ледь відчуваю як вона дихає. Її серце ледь бʼється. Він забрав майже усі сили з неї. Господи що тут відбувалось? Я відчував як мій дракон бʼється об грати. Він намагався достукатися до мене, але я не чую його. Моя злість перебиває усі звуки, окрім її дихання і голосу батька.

• Ти маєш вибрати сину. Хтось з них сьогодні помре. І це залежить від тебе. – Він підійшов до матері. – Твоя гарна мати, яка майже не змінилась з нашої останньої зустрічі. З якою ти провів так мало часу. Або ця красуня в яку ти по вуха закоханий. Вирішуй сину.
• Ти не посмієш зачепити їх. Якщо одна з них постраждає, я ніколи не підкорюсь тобі.

Насправді я не вірив, що він поведеться на такий шантаж. Батько занадто розумний, він знає, що в будь якому випадку я йому не підкорюсь. Я швидше загину ніж плясатиму під його дудку.

• Еріку, не роби помилок як твоя мати. Ти повинен бути відданим своєму батьку і королівству. Ти ж король.
• Якщо справа в короні, то вона мені не потрібна. Забирай.
• Вирішуй, з кожною хвилиною дихання твоєї матері перекривається більше. – Він поворушив пальцями і ліана затягнулась ще.

Як я можу вирішити? Мати про яку я мріяв усе життя і дівчина. Перша дівчина в яку я закохався і вона ж остання. Дракони кохають лише раз. Ось чому мати досі не вбила батька. Навіть не зважаючи на те, що він стільки горя заподіяв їй і мені. Вона його кохає. Так сильно як я Гелію.

• Сину вибирай кохання. – Голос мами прозвучав в голові.
• Мамо… - я ледь вимовив навіть в думках.
• Я прожила довге життя, і ти ж знаєш я не помру, я перероджусь в комусь іншому. Я не покину тебе, обіцяю. Ти моє єдине кохання, мій син і моя гордість. Вибирай Гелію, вона потребує твоєї допомоги, він забрав у неї занадто багато.

Ми зустрілися з нею поглядами, мама посміхнулась мені, на її очах навіть не виступили сльози. Вона готова померти достойно, як справжня королева драконів. Якби я тільки раніше дізнався про себе. Я б запобіг цьому.

• Прощавай мамо. Я люблю тебе. – Мій голос надривався так само як серце.
• До зустрічі сину.

Я перевів погляд на чоловіка, якого називав батьком, але він лише жалюгідна подоба його. Він не вартий того, аби я ставився до нього з повагою, як ставляться до батьків.

• Я вирішив. – твердо сказав я.
• О цікаво. Скажи ж свій вердикт. Кого мені вбити?
• Залиш в живих Гелію. Я хочу аби вона жила.