Розділ пʼятнадцятий. Ерік

Розділ п’ятнадцятий. Ерік.

Для нас підготували покої, мама розпорядилась підготувати їжу, та чистий одяг. Ми виснаженні, Гелія не зовсім відійшла від ситуації з батьком, а я морально повністю знищений. Я розумію, що він не вбив мати, і можливо я можу не так сильно його ненавидіти, але це лише випадковість. Якщо він дізнається, що вона жива, він захоче виправити свою помилку, я не можу допустити цього. В моєму серці посіло тепло, те що мама жива, дало мені сили для боротьби. Але що то буде за боротьба? Невже аби зупинити батька мені доведеться його вбити?

• Ти мусиш! – голос який доноситься з півсвідомості.

Зайшовши до своєї кімнати я сів на підлогу, закрив очі і поринув до дракона. Мені не подобається, що він намагається взяти гору над моїми думками, я відчуваю себе чужим в своєму тілі.

• Не намагайся вплинути на мене. – я знов стояв перед ним. – Ти – частина мене, тому будеш робити як хочу я.
• Я не підкорився тобі, не забувай цього. Я даю можливість користуватися моєю силою, але ти не володієш мною.
• Не хвилюйся, зовсім скоро я виправлю цей момент.

Дракон засміявся. Він обійшов мене з спини і я відчув – загрозу. Я не довіряю йому. Він хоче володіти моїм тілом і свідомістю. Я зосередився на кожному звуці, аби він не міг застати мене зненацька. Дракон поклав свою кігтисту лапу на моє плече. Досить. Розвернувшись, я відштовхнув його з допомогою магії. Дракон розкрив крила та зупинився.

• Не роби такого! – в мої руках палала сила. – Я можу відмовитись від тебе і знищити! Не змушуй мене цього робити!
• І відмовишся від всієї сили?
• Якщо так люди яких я люблю будуть в безпеці, так! Я відмовлюсь від усього.
• Ти не такий як здався на перший погляд.
• А який? – я проричав крізь зуби.
• Сміливіший.

Щось в його очах мене бентежило, але через власні емоції я не міг зрозуміти що. Він покірно ліг перед мною, і я зник. Відкривши очі, я по бачив кімнату яку підготувала мама для мене. Розкішнішої я не бачив ніколи. Довкола все в сіро-білих тонах, ліжко займає здається половину простору, вид з вікна виходить на місто, як я не помітив його. Пройшовши трішки далі, знайшов ванну кімнату, по серединні стояла чорна ванна, а довкола неї пахощі. Найбільшим моїм здивуванням було вікно, з нього відкривався чудовий вид на ліс. Я не роздумуючи залишився там.

При настанні ночі, я не міг знайти собі місця, все заважало мені. Ліжко здавалося занадто великим для мене одного, все здавалося занадто для мене одного. Я встав і збирався вже піти пройтися, як у двері тихенько по шкреблися.

• Заходьте. – Голосно сказав.

Двері відчинилися і я побачив Гелію. Вона стояла в чорній сорочці і халаті. На мить здається я припинив дихати. Її руде волосся хвилями спадало на плечі, трохи сплутане але неймовірно гарне. Вона намагалась заховатися в халат, сильніше закриваючи його руками, щоки трохи по червоніли. Я лякаю її?

• Вибач, що розбудила тебе. – вона ледь вимовила.
• Я не спав, проходь. – я піднявся і пройшов до столу з водою. – Хочеш пити?
• Ні, дякую. Я знаю, що це не доречно, але я можу попросити тебе про послугу? – вона почала заламувати руки. Хвилюється.
• Звісно. Чим я можу допомогти тобі?
• Можна я залишусь тут з тобою? – вона опустила очі.

Цього я не очікував, я завмер з склянкою води в руках. Відмовити їй я не міг, так як я бажав цього, вона мені була потрібна поруч. Але я вперше спатиму в ліжку з дівчиною. Мене бентежив цей факт. Намагаючись зробити не збентежений вигляд, я обережно надпив воду.

• Так звісно. Хочеш я по сплю в кріслі, а ти займи ліжко мені…
• Ні! – вона перебила мене. – По спи зі мною.

Я пройшов до ліжка прибрав ковдру, і посунувся, аби їй було зручно лягти. Зовсім невпевненими кроками вона підійшла і лягла, обережно вкривши її ковдрою моя рука залишилась на її плечі. Вона підняла свої неймовірно гарні карі очі на мене і мовчала. Я вивчав кожен міліметр її обличчя, вона ідеальна, все в ній для мене ідеальне. Не помічаючи я торкнувся її волосся, воно мʼяке, шовковисте. Гелія підтягнулася  ближче, я опинився окутаний її ароматом. Вона пахла цитрусами і свіжістю.  Гелія поклала свою голову біля моєї, в мене перебилось дихання, я обійняв її і здається зараз це те що було потрібно нам обом. Вона тихенько засопіла, не промовив більше ні слова і милуючись нею, я полинув в сон.

Довкола вогонь, все в цьому лісі горіло, мої лапи йшли по випаленій землі і я не міг зрозуміти чому? До мене доносилися крики, це все сон повторював я. Все сон. Ти маєш прокинутися.

• Ерік прокинься! – Я кричав, але не чув свого голосу.

Я по бачив маму, на її обличчі виднівся страх, вона кричала до мене, вона стояла в людській подобі, і несамовито щось благала, але її голос заглушав рик. Мені стало боляче, я озирнувся і побачив як інший дракон вдарив мене своєю кігтистою лапою по крилам. Я відштовхнув його. Але це були не мої рухи.

• Чорт!