Розділ сьомий. Ерік

Все в що я вірив – брехня. Батько який прививав мені почуття справедливості, добра, поваги. Виявився звичайним лицеміром. Він не навидів тих хто може бути сильнішим за нього, ненавидів і навʼязав іншим цю ненависть. Я все своє життя живу в брехні, вигаданій реальності. Скільки я ще не знаю? Які ще закони вигадав мій батько? Хто спонукає його до цього?

• Ерік…  – її голос тремтить. – З тобою все гаразд?
• Ні. Зі мною геть не все гаразд. – я не впізнав голосу.
• Зупинися. Будь ласка. – вона обережно підняла руки, підійшла. – Тобі треба дихати. Зроби глибокий вдих, повільний видих. Повторюй за мною. Вдих і видих.

Я повторював за нею, я дивився як піднімаються її плечі, як повільно вона випускає повітря через рот. Я сконцентрувався на ній, ми глибоко вдихали і повільно видихали. Тривога поступово відходила. Випадково опустивши очі, мені стало ніяково, страшно. Під моїми ногами трава більше не мала зеленого кольору, вона була випалена, чорна і по декуди світилась червоними вугликами. Це зробив я. Не усвідомлюючи навіть як саме. Я підняв очі на Гелію, вона трохи розслабилась, її обличчя прийняло природний колір, вона більше не бліда, а руки не трусилися. Я продовжував дихати, хоч в середині мене вирувала пожежа. На якусь мить заплющивши очі, я побачив свого дракона. Він був розгніваний, дивився з під лоба, здавалося, що я стою перед ним. Мені не було страшно, тому що я володію ним, а не він мною і поки я в це вірю, так воно й буде. Я підійшов ближче і він вклонився мені, я доторкнувся до рогів, вони були пекельно гарячі, в мить вони спалахнули вогнем, але раптово згасли. Він підняв голову, та дивився в мої очі.

• Навчися керувати мною, або загинь. – Його голос був наче грім. – Я довго спав, більше я такого не допущу. Я призначений тобі долею, використай це.

А тоді він зник. Я відкрив очі, більше я його не бачив, але відчував кожну хвилину. Перед моїми очами зʼявилась Гелія, здається увесь час, вона намагалась достукатися до мене.

• Що? – я промовив до неї.
• Де ти був? Я говорила до тебе але ти не реагував, намагалась торкнутися, але ти обпік мою шкіру. Що з тобою сталося?
• Я…  – мені було ніяково від такого. – Я бачив свого дракона. – Очі Гелії ледь не випали. – Він вклонився мені, але попередив, що я маю навчитися керувати ним.
• Чекай. Як ти міг його бачити?
• Ти гадаєш я розумію? Мабуть в півсвідомості. – я хотів десь сісти, ноги в мить стали важкими. – Я не маю жодного поняття, як я міг його бачити.
• Я казала, що ти мене лякаєш? Так ось запамʼятай це. Здається ми і не таке дізнаємось про тебе.

Більше ми не говорили, вона пішла до будинку, і якийсь час, до поки я був один, в моїй голові не вкладалися всі ці фактори. Батько кохає мою матір, яка була драконом від народження. Він любить і захищає мене, який в собі поєднує дракона і чародія. Так як він видав такий закон? В який момент він зненавидів інших. Мені потрібні були відповіді. В моїй голові не буде порядку до поки я не дізнаюсь всього. Але де гарантія, що якщо зараз я повернусь до дому, батько відпустить мене? Що якщо він прикладе всі зусилля, аби змусити мене залишитися? Дивлячись на все, я не міг більше йому вірити. Я не знав цього чоловіка. Хоч усе життя гадав, що повністю розкусив його. Він знищив довіру, яка була між нами, знищив відносини, які стільки років вибудовувалися. Він знав про мене все, всі мої сни, мої переживання і те що я увесь час відчував себе іншим, відчув не повноцінним. Мені було боляче і сумно одночасно. Я мирився з тим, що мені не розповідали як загинула мати, я мирився з тим, що мене не випускали геть нікуди. Але з цим я не маю наміру миритися. Тепер це – моє королівство. Мої люди. І вони будуть жити за моїми правилами. Батькові закони вже не матимуть жодної сили, залишилось лише повернутися.

• Я приготувала тобі чай. – вона простягнула мені глиняну чашку. – випий тобі справді стане легше. Не хвилюйся не отруйне.
• Ти сама їх зібрала? Дуже добре пахнуть.
• Мені здається я знаю, як нам тебе тренувати. – Вона не звідки дістала ще одну чашку. – і мені здається ти все таки емоційний дракон.

Я розсміявся, мені було важливо дізнатися все про себе, але емоційний дракон? В цьому я сумніваюсь. Я взагалі не знаю які є види драконів, тому не має про що зараз думати.

• Розкажи мені про драконів? – Я скуштував чай, і мені дійсно стало легше, спокійніше. – Які вони? Які є види?
• Всього дракони поділяють на чотири види: вогняні, водні, земні і грозові дракони.
• Дуже цікаво, і все? – мені здавалось що ні.
• Насправді, я гадаю, що їх більше, але це ті, які нам відомі. – Гелія розпалила вогнище, – я чула, що є дракони які поєднують усі стихії, таких я називаю емоційними. Вони керуючись емоціями керують певною стихією.
• Хіба таке можливо? Як можна за допомогою емоцій керувати стихією?
• Дивись. Якщо ти відчуваєш лють, з якою стихіє ти можеш її асоціювати?
• Мабуть вогонь. – Я замислився, невже таке можна провернути? – або гроза.
• Ось бачиш, ти можеш асоціювати. Тоді чому гадаєш неможливим? – вона простягнула мені ще одну порцію чаю. – Ти перевтілювався під дією інших емоцій, не тільки люті? 
• Ні.
• Тоді, пропоную спробувати. – вона підвелась, помахом руки загасила вогнище. – Ходімо, вже пізно, треба відпочити перед тренуванням, приступимо з самого ранку.