Розділ 3

Валентина помітила її першою. Темна машина стояла навпроти будинку вже третій день поспіль. Спочатку вона намагалася переконати себе, що це випадковість. Потім почала рахувати. Одна й та сама машина. Одне й те саме місце. І щоразу, коли вона виглядала у вікно, її серце стискалося трохи сильніше.

— Даню, — тихо сказала вона одного ранку. — Вона знову там.

Він підійшов до вікна. Подивився вниз. І зблід.

— Чорт.

— Ти її знаєш?

Даня не відповів одразу.

— Це машина брата.

У Валентини похололи руки.

Увечері вони зустрілися із Сергієм.

Адвокат уважно вислухав усе, що відбувалося останніми днями.

— Погрози по телефону були? — запитав він.

— Були, — відповів Даня.

— Повідомлення?

— Так.

— Зберігай усе.- сказав Сергій.

Сергій дістав блокнот.

— Кожен дзвінок. Кожне повідомлення. Кожну появу біля будинку.

— Думаєш, це допоможе?- спитав Даня.

— Думаю, твій брат робить помилку. Якщо він продовжить тиск, ми це використаємо.- сказав адвокат.

Валя помітила, як Даня вперше за довгий час усміхнувся. Ледь-ледь. Але усміхнувся. Проте брат не зупинився. За кілька днів хворій матері Дані подзвонили. Жінка плакала так, що Даня ледве розбирав слова.

— Він приходив...- сказала мама ледь-ледь

— Хто?- спитав Даня

— Андрій...- сказала матір.

Даня різко випростався.

— Він був у тебе?- злякано спитав Данило.

— Так...- сказала матір.

— Мамо, що він зробив?- спитав стривожено хлопець.

На тому кінці запанувала тиша.

— Сказав, що скоро я все одно залишусь без будинку...- сказала матір безсило і вимкнула слухавку.

У Дані потемніло в очах. Того ж вечора він поїхав до матері. Валя поїхала разом із ним. Будинок стояв на околиці невеликого містечка. Старий, доглянутий. З яблунями у дворі. Той самий будинок, який їхній батько будував власними руками. І який тепер хтось хотів відібрати. Мама Дані виглядала виснаженою. Але коли побачила Валю, тепло усміхнулася.

— То це та сама дівчина?

Валя зніяковіла.

— Мамо...- сказав Даня.

— Що "мамо"? — усміхнулась жінка. — Я вже давно хотіла познайомитися.

Вперше за кілька тижнів у будинку пролунав сміх.

І саме тоді задзвонив телефон. Знову. Андрій. Даня подивився на екран. І вперше не скинув виклик.

— Чого тобі?- спитав люто.

— Уже гостюєш у мами?-єхидно спитав брат.

Валя побачила, як обличчя Дані миттєво змінилося.

— Ти що, стежиш за нами?- спитав хлопець оглядаючись навколо.

На тому кінці засміялися.

— Не лестіть собі.- сказав Андрій сміючись в слухавку.

— Відчепися від неї.- сказав Данило.

— Відчеплюся, коли отримаю своє.- сказав Андрій.

— Ти не отримаєш цей будинок!- крикнув в слухаку Даня.

Тиша. А потім голос брата став холодним.

— Побачимо.- сказав він.

Дзвінок обірвався. Уночі Даня майже не спав. Валя знайшла його на ґанку. Він сидів на сходах і дивився в темряву.

— Не можеш заснути?- спитала Валя, сідаючи поряд

— Не можу.- сказав Даня втомленим голосом.

Вона сіла поруч, взяла за руку. Кілька хвилин вони мовчали.

— Знаєш, що найгірше? — раптом сказав він.

— Що?- спитала дівчина.

— Я боюся не за себе.- каже він.— Якщо він зачепить маму...-Його голос рвався.

— Не зачепить, — тихо сказала Валя.

— Звідки ти знаєш?- спитав безсило.

Вона поклала голову йому на плече.

— Бо тепер ти не один. Адвокат нам допоможе. А я буду поряд з тобою.- сказала вона, заспокоюючи хлопця.

Даня обійняв дівчину у відповідь і ніжно поцілував.

-Я радий, що ти в мене є.- сказав він, не випускаючи її з обіймів.

І вперше за довгий час Даня дозволив собі повірити цим словам. Але ні він, ні Валя ще не знали, що Андрій уже готував свій наступний удар.

*****

Повернувшись до міста, Валентина намагалася переконати себе, що найгірше позаду. У них був Сергій. Були документи. Були докази погроз. І вперше за довгий час з'явилася надія. Саме тому вона не одразу звернула увагу на білий конверт, який лежав під дверима квартири сестри. Без марки. Без адреси. Лише її ім'я.  Від одного погляду на почерк по шкірі пробіг холодок.