Розділ 2

Розділ: Боротьба
— Ні. Навіть не думай, — одразу сказав Даня, коли Валентина заговорила про адвоката.
Вони стояли біля під’їзду, і вечірнє повітря пахло дощем.
— Чому? — Валя схрестила руки. — Тому що тобі знову “незручно”?
— Тому що я не хочу втягувати у це ще когось.
— Пізно, Даню. Я вже втягнута.
Він втомлено провів рукою по волоссю.
— Це не проста сімейна сварка. Ти не знаєш мого брата.
— А ти не знаєш мого зятя, — вперто відповіла вона. — Сергій займається такими справами.
Даня скептично усміхнувся.
— “Такими”?
— З проблемними родичами, спадщиною, погрозами… всім цим.
— Валю—
— Просто поговори з ним. Один раз.
Пауза.
— Будь ласка.
І Даня здався.
Не через адвоката.
Через неї.
Сергій виявився спокійним чоловіком років сорока, який говорив тихо, але так, що його хотілось слухати.
Він уважно вислухав Даню, переглянув документи на будинок і довго мовчав.
— Ситуація неприємна, — нарешті сказав він. — Але не безнадійна.
Даня скептично хмикнув.
— Він має право на частку.
— Має, — кивнув Сергій. — Але не має права шантажувати вашу матір або примушувати її до продажу.
Валя помітила, як Даня вперше за довгий час трохи розслабив плечі.
— Якщо коротко, — продовжив Сергій, — ми можемо затягнути процес. Оскаржити деякі документи. Плюс, якщо стан здоров’я вашої мами підтвердиться медично…
— Підтвердиться, — тихо сказав Даня.
— Тоді в нас є шанси.
— А якщо він почне тиснути сильніше? — спитала Валя.
Сергій подивився на неї.
— Почне.
І від цієї спокійної відповіді стало моторошно.
Перший дзвінок пролунав уже наступного дня.
— Ти серйозно вирішив судитись зі мною? — голос брата був хрипкий, грубий. — Мало тобі проблем?
Даня мовчав.
— Думаєш, адвокат тебе врятує?
— Не дзвони мамі, — холодно сказав Даня.
— А то що?
Пауза.
— Ти завжди був слабаком, знаєш?
Даня різко стиснув телефон.
— Закрий рота.
— О, вже сміливий? Це через дівку свою?
Даня завмер.
— Не вплутуй її.
Брат коротко засміявся.
— Значить, вона важлива.
І скинув дзвінок.
Того вечора Даня сидів у квартирі Валентини мовчазний і напружений.
Валя поставила перед ним чай.
— Він дзвонив?
Він кивнув.
— Що сказав?
— Нічого нового.
Брехня.
Вона це бачила.
— Даню.
Він важко видихнув.
— Він згадав тебе.
Валя завмерла.
— У якому сенсі?
— У прямому.
Тиша.
— Думаєш, він може щось зробити? — тихо спитала вона.
Даня одразу підняв очі.
— Саме тому я не хотів тебе в це втягувати.
— Це не відповідь.
Він підвівся й почав нервово ходити кухнею.
— Мій брат — не нормальна людина, Валю. Коли йому щось треба — він тисне. На всіх.
— Але ж він не—
— Я не знаю! — різко перебив Даня. — Розумієш? Я більше не знаю, на що він здатний!
Тиша впала важко й різко.
Валя повільно підійшла до нього.
— Гей…
Він стояв напружений, із опущеною головою.
— Я просто втомився боятись, — тихо сказав він.
Це прозвучало так чесно, що в неї защеміло серце.
Вона обережно обійняла його.
І цього разу Даня не тримався.
Притиснув її до себе так міцно, ніби вона була єдиним, що не давало йому остаточно впасти.
А через два дні вони помітили, що біля будинку сестри стоїть знайома машина.
Темна.
Затемнені вікна.
І Валя вперше по-справжньому злякалась.

Вітаю всіх в продовженні історії. Нажаль не могла писати через обстріли, які були дуже сильними.  Дякую всім хто  підтримує та читає мою історію.

 Ваша ІРЕН ВАСТРО.