Підготовка

Наступні два місяці пролетіли швидко. Влад і Арне працювали в тісній співпраці з Конфедеральним Аерокосмічним Агентством, відбираючи кандидатів для експедиції до Манса. Процес відбору виявився складнішим, ніж очікувалося.

— Проблема в тому, – пояснював Влад на черговій нараді, – що більшість кандидатів ніколи не покидали Сонячну систему. Вони звикли до відстаней у мільярди кілометрів, але не світлові роки. Психологічна підготовка має бути ретельною.

— А як щодо нанороботів? – спитав один з членів комісії. – Всі кандидати повинні їх отримати?

— Так, – підтвердила Сурі, яка також була присутня на нараді. – Це вимога Міаса. Без нанороботів люди не зможуть повноцінно інтегруватися в спільноту Зоряної Федерації. До того ж, наніти значно збільшують шанси на виживання в екстремальних умовах. Без них у далекий космос летіти не варто.

— Деякі кандидати відмовляються, – зауважив представник агентства. – Вони бояться втратити людську ідентичність.

— Це абсурд, – втрутився Арне. – Нам ввели нанороботи, і ми не перестали бути людьми. Просто стали кращою версією себе. Якщо хтось не готовий до цього кроку, можливо, їм не варто летіти на Манс. Це довга подорож. Шість місяців туди, плюс невідомо скільки часу на Мансі, плюс шість місяців назад. Це може бути рік, а то й більше. Ще невідомо з чим ми зустрінемося. Може з якимись невідомими бактеріями чи вірусами, лише нанороботи зможуть нас захистити.

— Міас нікого не пустить у політ на «Блискавці» без нанороботів. Через них відбувається зв'язок з усіма системами корабля. Без них ви не отримаєте доступу практично нікути, – розставила крапки над «і» Глорія.

Дискусія тривала довго. Врешті-решт було прийнято рішення: всі члени експедиції повинні отримати нанороботи. Це була принципова позиція не тільки Міаса, але й самої Зоряної Федерації.

Паралельно з відбором екіпажу, йшла підготовка самої Блискавки. Корабель був уже повністю адаптований під людську фізіологію, але Міас запропонував кілька додаткових удосконалень.

— Я встановлю додаткові модулі для навчання, – повідомила Глорія на одній з нарад. – Під час подорожі до Манса екіпаж зможе вивчати мову та культуру Морі. Міас надав мені повний доступ до бази даних Зоряної Федерації.

— А як щодо зброї? – спитав один з військових радників. – Ми не знаємо, що нас чекає на Мансі. Можливо, варто озброїти корабель?

— Блискавка має захисні системи, – відповіла Глорія. – Силові поля, здатні відбити будь-який відомий нам тип зброї. Але наступальної зброї немає. Міас забороняє її встановлення на кораблях, які прямують до планет Зоряної Федерації.

— Але чому? – не розумів військовий.

— Тому що це суперечить принципам Федерації, -- пояснив Влад. – Зоряна Федерація будувалася на принципах мирного співіснування. Міас створив величезну мережу населених світів, і жоден з них не веде воєн з іншими. Конфлікти розв'язуються дипломатичним шляхом. Федерація має військові кораблі, які патрулюють периферію галактичних систем. Але бойових дій не ведеться. До того ж земна зброя на сотні тисяч років відстала технологічно від технологій Інсектоїдів та Міаса, і вона вас не захистить. Це все одно, що проти танків іти з луком на стрілою.

— Але ж повинна бути якась система захисту, – наполягав військовий.

— І вона є, – усміхнулася Сурі. – Сам Міас. Він контролює всю мережу інформаційно-функціональних модулів у ядрах планет і зірок. Якщо хтось спробує розпочати війну, Міас може втрутитися і зупинити агресора. Ви ж на Землі в метрополітен, в пасажирські літаки, в поїзди і автобуси не ходите з вогнепальною зброєю? Це абсурд! Такий же абсурд брати зброю на «Блискавку».

— Це ж диктатура! – обурився хтось із присутніх.

— Ні, – заперечила Глорія. – Це система захисту. Міас не втручається у внутрішні справи планет. Кожна цивілізація розвивається самостійно, має власні закони, культуру, традиції. Але коли йдеться про загрозу миру, Міас діє. І поки що ця система працює вже сотні тисяч років. Кожна розумна істота Федерації зберігає свободу волі.

Дискусія на цю тему тривала ще довго, але врешті-решт було прийнято рішення довіритися Міасу та системі безпеки Зоряної Федерації.

Нарешті настав день, коли з орбіти Еріди повідомили про відправлення вантажного корабля «Акула». Таня, як і обіцяла, зв'язалася з Владом.

— Капітане Марчук, «Акула» відправилася з Еріди. Орієнтовний час прибуття до Землі через п'ятнадцять днів.

— Дякую, Таню, – відповів Влад. – Будь ласка, повідомте капітана Циммермана, що я хотів би з ним зустрітися.

— Обов'язково передам. І повідомлю, коли «Акула вийде на орбіту Землі.

— Буду чекати!

Через 15 днів Таня повідомила, що вони фіксують радіомаяк «Акули». Корабеь наближався до Землі. Ось той момент якого він чекав. Завтра екіпаж Блискавки буде укомплектований і можна буде стартувати до далекого загадково Манса.

Влад разом із Сурі покинули місток і попрямували до своєї каюти. Діти вже спали, вгамувавшись після хвилюючого дня. Влад присів на ліжко, відчуваючи втому.

— Думаєш, ми все правильно робимо? – тихо спитала Сурі, сідаючи поруч.

— Не знаю, – чесно відповів Влад. – Але я знаю одне — ми повинні це зробити. Людство не може вічно сидіти в одній системі. Настав час виходити у великий Всесвіт.