В гостях

Однією з перших справ Влада Марчука, було знайти своїх рідних. Це виявилося не такою вже й простою справою. Виявилося, що багатьох вже немає серед живих, а молодше покоління вже розлетілося по всій Сонячній системі. До того ж у його дідуся не було братів і сестер. Він не знайшов спочатку. Жодного з нащадків по батьківській лінії. Щоправда представники Конфедерального Аерокосмічного агентства обіцяли допомоги з пошуками.

Трохи більше Владу пощастило з ріднею по лінії його матері – Марти Циммерман. Він знайшов рідного брата свого діда Клауса Циммермана. Він мешкав в невеликому містечку на півночі Німеччини, на березі Балтійського моря. З допомогою чиновників аерокосмічного агентства, які із задоволенням допомагали йому, він знайшов адресу потрібного будиночка.

Ось Влад вже крокує вимощеною старою бруківкою вулицею зі старими одноповерховими будиночками. Будинок номер 27. Він. Як добре, що він володіє чотирма мовами: англійською, української, німецькою та фреянською. Кнопка дзвінка на старовинних дверях. Влад нерішуче, з хвилюванням тисне на неї. Замість дзвінка, приємна мелодія пташиного співу, тьохкання солов’я. Йому відчиняє двері літня людина, так схожа на його діда Дітера.

— Мені потрібен Клаус Циммерман, – гарною німецькою мовою, завдяки навчанню його матері та напевне нанороботам Міаса сказав Влад, – моє ім’я Влад Марчук.

— Так, Клаус Циммерман це я, бачив вас у новинах і впізнав. Проходьте, – запросив він до будинку.

Провівши гості у кімнату, Клаус Циммерман гукнув:

— Герто! У нас гість!

Потім повернувшись до Влада він спитав:

— Ви мабуть можете знати про долю мого брата Дітера, він відправився на космічному кораблі «Глорія» до системи Альфа Центавра.

— Звісно знаю. Дітер Циммерман, це мій дідусь. На борту Глорії у нього народилася донька Марта, моя мати, – відповів Влад.

— О, так ви онук Дітера, це просто чудово! – зрадів старий.

До кімнати зайшла літня жінка, Клаус повернувся до неї і сказав:

— Герто, познайомся, це онук Дітера, його звати Влад Марчук.

— Клаусе, я ж казала що на тому кораблі можуть бути наші рідні, а ти не вірив, – відповіла Герта.

Клаус довго не наважувався запитати, і нарешті з хвилюванням спитав:

— Як там Дітер, чи живий він ще?

— На жаль він помер на Фреї два роки тому. Він прожив гарне щасливе життя.

— Судячи з того, що його онук не носить його прізвище, очевидно на корабл у нього народилася донька.

— Так, її звати Марта. Моя мати.

— А у вас є дружина, діти? – хвилюючись спитав Клаус.

— Є, мою дружину звати Сурі, вона фреянка. І двоє дітей. Донька Тая та син Андрій. Вони прилетіли на «Блискавці» разом зі мною.

— Так чому ж ти відразу не привіз їх сюди? – пожвавився Клаус.

— Я вирішив спочатку знайти вас сам, ми ж ніколи не були на Землі, навіть я народився вже на борту Глорії.

— Як тобі Земля? Тільки чесно, – спитав Клаус.

— Немає відчуття повернення додому. Земля для мене незнайома та чужа. Мій дім – Фрея, – зітхнув Влад.

— А як виглядає Фрея? – спитала Герта.

— Вона більша за Землю, має величезні блакитні океани, континенти потопають у зелені, багато великих річок, озер, відсутні пустелі. Є навіть величезне прісноводне море, ми його називаємо морем Лотосів. Два місяця, два сонця. Є і третє сонце – Проксіма, але воно виглядає як яскрава зірка.

— А як виглядають фреяни?

— Вони є переселенцями із Землі, їх перенесла 130 тисяч років тому високорозвинена цивілізація. Через яскравіше сонце і тепліший клімат Фреї їхня шкіра майже чорна. Є раса телепатів-аторі, вони мають плямисту шкіру, плями чорного, темно-коричневого та темно-зеленого кольору. Аторі телепати, вміють читати думки. Моя дружина Сурі та діти є телепатами.

Герта поставила на стіл каву та печиво, і сказала:

— Я хочу їх побачити, можеш привезти їх сюди, ми вас запрошуємо.

— Дійсно, хоч завтра, бо завтра увечері приїде син Фредерік, – приєднався Клаус.

— На жаль наш онук Макс прибуде на Землю ще нескоро, він у рейсі, капітан вантажного космічного корабля «Акула», відбув у рейс до Еріди, доправляє вантаж для місцевих колоністів. Прибуде через кілька місяців.

— Чудово, ми дочекаємося Макса, і я запрошу його на «Блискавку», у політ в далекий космос, – зрадів Влад.

— Отже домовимося так. Ми запрошуємо вас на завтра на вечір з родиною. А тим часом прибуде Фредерік з дружиною Хільдою та дітьми.

— Чудово, отже домовилися. Завтра о 17 годині за місцевим часом ми у вас. З родиною.

— Владе, розкажи ще щось про Фрею, – просить Герта.

— Це чудовий світ і незвичний для вас. Гравітація на 20% перевищує земну, гори набагато нижчі ніж на Землі, хмари висять дуже високо. Атмосферний тиск в півтора рази перевищує земний. Через два сонця раз в півроку настає сезон білих ночей, коли два сонця цілодобово освітлюють планету. Тоді по всій планеті настає також сезон дощів. Ріки виходять з берегів, озера розливаються. І головне, на планеті відсутній смог, забруднення води, повітря, грунтів.