Храм Світла

Вранці частина екіпажу Астри на гелікоптері попрямували до Храму світла. Керувала гелікоптером Ванесса Келлі. Далеко внизу пропливали порослі лісами пагорби, ріки, озера. У більш щільній атмосфері Теї межа тропосфери пролягала вдвічі вище ніж у земній і навіть вище ніж в атмосфері Фреї. Це дозволяло літальним апаратам підніматися дуже високо, не примушуючи людей використовувати маски для дихання. Окремі хмари висіли на незвично великій висоті. Клімат планети був дуже теплий, різниця між нічними та денними температурами була невеликою, не дуже сильно відрізнялася температура повітря на екваторі та полюсах планети. Тут не було такої спеки як на Фреї, не було пекучого сонця – помаранчевий карлик обігрівав Тею лагідним і щадним промінням. Навіть земне сонце було набагато більш пекучим. Тут не було ні гамма-радіації, ні ультрафіолетового випромінювання. Тея була планетою вічної весни. Так як і на Фреї тут не було пустель, але також не було таких густих та непролазних джунглів. Дощі були помірними, теянам були не знайомі ні сезони посухи відомі на Землі, ні сезони коли з неба на них падали небесні водопади як на Фреї.

Храм Світла вони побачили ще здалеку. Він, як вони і припускали був точною копією королівських палаців на Фреї. Храм розташовувався на високому плато, оточений зеленим гаєм і розташовувався на березі озера, яке оточувало його з трьох боків. Гелікоптер здійснив посадку на узліссі і вони попрямували до Храму вимощеною гранітом і обсадженою магноліями доріжкою. Ліс, який оточував Храм виявився посадженим штучно, тут були очевидно зібрані рослини з різних частин планети. Більшість з них були знайомі людям, але траплялися види які вони визначити не могли. Перед самим храмом доріжка вийшла на берег озера. Озеро було обсаджене квітучими чи то трояндами чи то шипшиною.

— Ми називаємо його Трояндовим озером, – сказала Юна, – жриці Храму Світла покоління за поколінням, тисячі років створювали всю цю красу.

— А хто виконував важку фізичну роботу, жінкам вона не під силу? – сказав Влад, показавши на викладені з граніту та різнокольорового каміння огорожі, стіни, тераси, скульптури.

— Багато роботи виконувалось руками селян навколишніх селищ, приїздили каменярі та будівельники з різних кінців планети, і за багато століть їхніми руками і було все це побудовано, крім самого палацу, – відповіла Юна.

— Палац схоже був побудований Першими посланцями Міаса, – сказала Лея, – я впізнаю символи на фасаді і можу їх прочитати.

На порозі палацу їх зустріла вже немолода білява жінка зі слідами потьмянілої краси.

— Вітаю вас, Верховна жрице Майра, – привіталася Лея піднявши руки перед собою і повернувши їх долонями до Верховної жриці.

— Королева Лея, мир, – вам відповіла та.

Вслід за Майрою вони почали підніматися по сходах. Перед дверима Лея затрималась, звернувши увагу на потускнілий відбиток людської долоні на стіні поряд зі входом.

— Йому вже безліч тисячоліть і ми не знаємо кому він належав і що означає, – відповіла Верховна жриця, – подібні є в багатьох приміщеннях Храму Світла. Частина приміщень недоступна.

— В моєму палаці на Фреї все точнісінько так же, і сам палац є точною копією вашого Храму, а цей знак – ключ який дає змогу пройти у всі приміщення палацу, його можуть відкрити тільки аторі. Без цього ключа в нижні приміщення взагалі неможливо потрапити.

— Нижні приміщення? – здивувалась Майра, – в нашому Храмі мені про такі невідомо.

Лея підійшла до дверей і приклала до відбитка долоню своєї правої руки.

— Спробуємо перевірити, що буде, – сказала вона.

Кілька секунд нічого не відбувалось, а потім раптом відбиток долоні на стіні почав світитися синім світлом. Майра злякано відступила. Але для Леї схоже все що відбувалося було знайомим.

— Тепер ми можемо потрапити в приміщення під Храмом. Вхід повинен знаходитися у вестибюлі.

— Ці двері були завжди закриті, і ми так і не змогли їх відчинити і вони зроблені з якогось неймовірно міцного матеріалу, – сказала Майра.

Вони пройшли до вестибюля. Лея підійшла до бічних дверей і приклала руку до точнісінько такого ж відбитка. Двері повільно почали розсуватися. Лея обережно ступила в темряву.

— Тут повинно бути світло, але його немає.

Влад і Арне дістали ліхтарі і ступили в темряву. На їх шляху виникли широкі гвинтові сходи які вели донизу. Раптом під стелею почав засвічуватися ланцюжок тьмяних вогників які поступово ставали все яскравішими. І скоро сходи були освітлені білуватим світлом. Лея сміливо почала спускатися сходами донизу.

— Там внизу знаходиться широкий зал в центрі якого є досить велика споруда сферичної форми. Ми не знаємо як вона працювала. В стародавніх хроніках аторі сказано що вона колись могла давати необмежену енергію для Перших Посланців. Зі зникненням Перших Посланців її таємниця була втрачена.

Дійсно внизу був широкий округлий зал в центрі якого була велика колонна із вбудованою в неї сферою.

— Навіть не здогадувалась що під Храмом може бути таке, хоча вже понад два десятиліття являюсь Верховною жрицею.

Майже годину вони пробули в підземеллі під Храмом. Влад звернув увагу на те що тут було хоча і прохолодно але досить сухо, як і під палацом імператора Іріс.