Mayday

Дні в Червоній горі йшли за своїм розпорядком. Кожен займався своєю справою, а невеликі групи здійснювали вилазки для дослідження планети. Влад і Арне отримали наказ від Глорії в денний час не покидати підземелля, оскільки перед цим вони занадто часто і на тривалий час покидали домівку знаходячись під надмірним ультрафіолетовим і гамма-випромінюванням Альфи Центавра А і вже більше тижня нудилися займаючись рутинними справами то в оранжерейній, то в інженерному відсіку під наглядом своїх батьків-медиків Олександра та Марти Марчуків. Власне саме в медичному відсіку корабля під час польоту і познайомились Олександр Марчук і німкеня Марта Циммерман, а згодом і побралися. Влад же пішов слідами діда ставши пілотом. За тиждень від опіків шкіри Влада і Арне не залишилося і сліду, на щастя не спостерігалося жодних ознак відхилення від норми внаслідок дії гамма-радіації. Режим виходу з приміщень раз на три дні був складений штучним інтелектом більше для перестороги. Лише ввечері Влад і Арне могли вийти на поверхню, найчастіше вони після заходу сонць виходили на вершину гори разом із Сурі та Малією беручи з собою нічні біноклі.

Марчук і Свенсон заздрили тим своїм колегам, які час від часу вирушали в експедиції. Ось одного дня доктор Гашек і з пілотом Махмудом вирішив вирушити на легкому двомісному гвинтокрилі далеко в океан, щоб дослідити архіпелаг коралових островів. Саме острів поблизу цього архіпелагу став в свій час місцем першої висадки на планету. Оскільки відстань до архіпелагу була чимала, то вилетіли вони ще задовго до світанку. Навігаційні вогні гелікоптера поступово зникли в темряві.

Приблизно о десятій годині ранку приміщення Червоної гори раптом наповнилися завиванням сирен тривоги.

— Увага, сигнал Mayday, сигнал Mayday, – повторював монотонним голосом штучний інтелект.

— Глорія, що сталося? – прозвучало на всі приміщення питання командора Емми Макдональд.

— Доктор Гашек і Махмуд потрапили в грозу, спрацював сигнал тривоги, сигнал продовжує транслюватися.

— Координати?

— В 1700 кілометрах на південь від півострова, кораловий архіпелаг, – Глорія вивела на всі екрани фрагмент карти з червоною крапкою яка позначала місце перебування – спрацювали радіомаяки доктора Гашека і лейтенанта Абдулли.

Не чекаючи рішення командора, Глорія запустила два десятки безпілотників і дрони набираючи швидкість відразу помчали на південь у відкритий океан до місця аварії. А люди відразу ж почали готувати рятувальні групи. Першими повинні були стартувати два швидкісні екраноплани якими керували Влад і Арне, а слідом за ними повинен був стартувати гелікоптер.

Влад і Сурі зайняли місця в екраноплані, в інший сіли Арне і Малія. Тепер до них повинні приєднатися медики. Згодом тримаючи в руках по чемоданчику з тунелю вийшли батьки Влада. Марта відразу ж сіла в машину Влада. Дочекавшись коли вона займе місце в сидінні Влад відразу ж підняв машину в повітря і набираючи швидкість спрямував її на південь одночасно набираючи висоту. Слідом за ними злетів інший екраноплан а згодом і гвинтокрил з основною командою.

Перетнувши джунглі і гірський хребет на великій висоті вони відразу ж опинилися над океаном тримаючи курс на сигнали радіомаяка. Коли вони пролетіли половину шляху, почала поступати телеметрія з безпілотників. Виявилось, що гвинтокрил лежить у воді на кораловому рифі біля одного з численних островів. Людей ні на ньому ні біля нього у воді та на рифах не було. Скоро виявилось що сигнали індивідуальних радіомаяків пілота і вченого надходять з острова. Підлітаючи до архіпелагу вони помітили, що над деякими островами висять потужні темні хмари із завісою дощу. Влад вирішив обходити хмари на значній відстані. Через три години вони вже кружляли над місцем падіння гвинтокрила. Машина лежала на рифах і об неї розбивалися хвилі. Орієнтуючись на сигнали радіомаяків Влад і Арне спрямували свої машини до острова. На березі, на фоні піщаного пляжу вони помітили кілька десятків човнів місцевих аборигенів і людські фігури поряд. Влад поглянув на Сурі і та зрозумівши кивнула що можна спокійно сідати.

— Жителі островів дуже миролюбні, не турбуйся.

Їх зустрічав цілий натовп у якому на фоні чорних ніби смола аборигенів виділялися двоє світлошкірих людей в блакитних комбінезонах. Махмуд і доктор Гашек були живі і здорові, якщо не враховувати подряпин отриманих на воді об риф.

— Аторі! Аторі! – закричали радісно аборигени помітивши Сурі.

— Вітаю вас на нашому острові, – привітав їх високий кремезний чоловік – я старійшина Куріс.

Потім аборигени наввипередки почали розповідати як раптом набігла грозова хмара, потім з’явилася крилата машина і стала похитуючись знижуватись у воду. Дочекавшись закінчення дощу, аборигени сіли в човни і попливли до місця падіння де і виловили на рифах двох небесних людей.

— А як ви потрапили під грозу? – запитав Влад Махмуда, – адже хмари видно здалеку.

— Не завжди, хмара прямо над нами утворилася раптово, за лічені хвилини і розрослася миттєво, і відразу блиснула блискавка і пішов сильний дощ, – відповів Махмуд, – одна-єдина блискавка і цього вистачило, вона влучила прямо в наш гелікоптер. Я спробував дотягнути до острова, але машина вже втрачала швидкість та висоту, довелося саджати у воду на рифі. На щастя почався відплив і ми стояли по коліна у воді на рифі в рятувальних жилетах, розкрили надувний човен, але відпливти не встигли, як з’явилися човни з місцевими жителями. На жаль наші комп’ютери намокли, а радіостанція опинилася під водою і ми не могли з вами зв’язатися, довелося покластися на радіомаяки.