Королівський палац

Пройшло більше тижня. Сурі та Малія вже почали адаптуватися до життя в Червоній скелі. За цей час вони спробували себе в ролі працівників і в оранжерейній, і в інженерному відсіку, і в електростанції, і попрацювали в їдальні де вчилися готувати їжу, а заодно продемонстрували землянам деякі страви фреян. Влад і Арне провели їх до тренажерної, де вони потренувалися літати на гвинтокрилі.

Після перемовин з королевою Леєю нарешті був вибраний день коли земляни відвідають місто Таолу і палац. В делегації повинні були взяти участь четверо – Емма Макдональд, Влад, Арне і Сюзанна Фрерон. З ними летіли Сурі і Малія. На світанку літак вже був у повітрі. Для подорожі вперше було використано восьмимісний літак. Він міг злітати і сідати вертикально, але тільки на суходолі. Електродвигуни дозволяли розвивати швидкість в атмосфері Фреї понад 900 кілометрів на годину. Взявши курс на північ вони швидко перетнули річку, гірський хребет. Влад умисно трохи відхилився на схід щоб пролетіти над джунглями між якими звивалися русла десятків рік. Не пройшло і двох годин як вони вже летіли над великим озером за яким лежало місто Таола. Сурі показавши вниз пояснила, що на цьому озері розташований великий порт який служить для Таоли воротами у Світовий океан. З озера витікає велика ріка по якій можна дістатися до Прісноводного моря, а з нього через протоку на півдні в океан. В Таолу ходять кораблі з усього світу, а повітрям з міста можна полетіти дирижаблем в будь-яку точку планети. З гір в озеро стікали річки які і наповнювали його. На річках блищали десятки водосховищ, Сурі сказала що це електростанції які забезпечують місто енергією, а потім показала на сотні вітряків на вершинах хребта були вітровими електростанціями, також електрична енергія вироблялась сонячними панелями на схилах гір. Схили гір були усіяні тисячами сонячних панелей. Місто було дуже гарне – обнесене старовинними білими стінами з баштами, рівні чіткі шестикутні квартали нагадували бджолині стільники. Вулиці були вкриті різнокольоровою бруківкою. Дахи будинків і їх стіни були різного кольору і утворювали добре продуманий архітектурний ансамбль. А також був палац королеви шестикутної форми – стіни, башти, до яких вели гарні вистелені різнокольоровим камінням доріжки. Палац лежав посеред чарівного зеленого парку, в якому блищали ніби перлини гарні ставки. Кожна деталь була гармонічно вписана в ландшафт. Сурі сказала що палац є живим. Помітивши здивування вона пояснила, що палац, якщо вірити давнім записам і легендам, будували Перші Посланці Міаса. Палац споживає електроенергію, здатен сам себе відновлювати.

— Посадку треба здійснити тут, – показала Сурі вниз на великий майдан біля парку, вистелений червоним каменем і з викладеними білими лініями і візерунками. На ньому стояв ряд з дирижаблів.

Влад швидко знайшов вільне місце і став знижуватись зменшивши швидкість. Літак завис над площею і став знижуватись, потім Влад випустив шасі і нарешті машина доторкнулася кам’яної плитки площі. Сурі першої зійшла по трапу на землю, за нею слідом Малія, а потім Емма. Влад спустився останнім.

Тут їх зустріли люди – фреяни і аторі. Привітавшись з гостями, аторі на ім’я Кен повідомив, що королева Лея зустріне їх в парку. Далі вони пішли по гарній, вистеленій різнокольоровими каменями доріжці парку. Парк дуже добре доглядався і очевидно тут дули зібрані безліч видів рослин з різних кінців планети, підстрижені трав’яні газони, і сила-силенна квітів всіх кольорів веселки. На ставках оточених квітниками цвіли лотоси, різнокольорове латаття, гіацинти. Королева зустріла їх в тіні араукарій. Вона була одна. Привітавшись королева Лея сказала.

— Ось нарешті я маю честь запросити вас до свого палацу.

Емма помітила що Кен, Сурі і королева одночасно ледь-помітно посміхнулися.

— У вас цікаве уявлення про королеву, ви очікували побачити натовп придворних і мене на троні. Це ми прочитали у ваших думках. Колись раніше так воно і було, тисячі років тому. Але зараз королева може вільно ходити по місту пішки, може керувати машинами, сама літати на дирижаблі, плавати на човні по озеру та річці. Аторі часто шукають усамітнення щоб на деякий час побути на самоті і не чути чужих думок. Королева і навіть сама імператор не виключення.

Вони пішли вслід за королевою в напрямку палацу милуючись парком. На одному із ставків незважаючи на ранок купалася група дітлахів – і фреяни і аторі. Довелося затриматися оскільки діти помітили гостей впізнали королеву і з веселим галасом оточили їх. Нарешті вони змогли пройти далі і піднявшись по сходах зайти всередину споруди. Її стіни були вкриті чіткими барельєфами-малюнками, які трохи нагадували малюнки на єгипетських пірамідах, але більш чіткі. Земляни звернули на них увагу. Ось комахоподібні істоти виходять з корабля схожого за формою на наконечник списа, фігурки людей. Емма миттєво згадала великий об’єкт подібної форми на орбіті навколо планети біля Проксіми Центавра з фото і відеокадрів зонда.

— Ви бачили корабель? – прочитавши її думки спитала Лея.

— Так, він знаходиться на орбіті планети біля малого червоного сонця. Наш літальний апарат його зафіксував. Глорія – покажи його нам.

Емма навела проектор на сніжно-білу стіну і на ній відразу ж виникли кадри зроблені зондом – великий плоский корабель на фоні великої пустельної планети.

— Два схожих кораблі зберігаються в підземеллі під палацом імператора в Офірії, але вони набагато менші за розмірами, під моїм палацом також є такий корабель, – сказала Лея. Вона була дуже схвильована.

— Два століття тому на Марсі ми знайшли схожий корабель, – раптом почувся голос Глорії.