Аторі

Емма якраз завершувала обід, коли Глорія повідомила, що з півночі в бік селища Лаона прямує об’єкт схожий на стародавній земний дирижабль-цеппелін і перевела зображення з камер на монітор у їдальні. Завершуючи обід Емма бачила як дирижабль знизився над селищем і зник за деревами. Через хвилину він з’явився знову і розвернувшись попрямував на північ. Заінтригована Емма викликала Влада Марчука і Арне Свенсона. Хлопці щойно закінчили обід і збиралися трохи поплавати в басейні. Через 10 хвилин, прихопивши з собою Саванну Манчіні, яка трапилась їй тут же в їдальні вчотирьох вони вже були в підземному ангарі. Швидко вивели з тунелю великий восьмимісний гвинтокрил і ще через 10 хвилин вони були вже в повітрі спрямовуючи гвинтокрил до селища. Від ідеї переслідувати дирижабль вона відмовилася відразу, її зацікавило що робив апарат у селищі.

Влад як завжди посадив гвинтокрил на околиці і вчотирьох пішки вони пішли в селище. Біля школи було досить багато людей. Двоє з них виділялися синім одягом з жовтими сонцями. В одній з прибулих жінок вона відразу впізнала Малію. Від погляду Емми не сховалось те, що Арне помітно почервонів зустрівшись з нею поглядами.

Влад Марчук, який йшов перший в цей час підняв руки у вітальному жесті фреян.

— Мир вам, вітаю вас.

Його слова адресувалися в першу чергу іншій гості. Вона різко відрізнялася від решти фреян, шкіра її була вкрита ніби камуфляжем чорними, темно-коричневими та темно-зеленими плямами і була досить вродливою. Її темні очі блиснули добрими вогниками і вона піднявши руки у вітальному жесті вимовила у відповідь:

— Мир вам, небесні люди. Вітання вам від нашої королеви та від усіх аторі! Ми вже давно про вас чули. Тепер нарешті зможемо познайомитись.

Поводила вона себе вільно, не було навіть натяку на нерішучість та ніяковість, чого не скажеш про землян, особливо Влада Марчука.

— Моє ім’я Емма, я є керівником всіх людей в поселенні Червоної гори, – взяла ініціативу на себе Емма Макдональд.

— Саванна, – представилася Саванна Манчіні.

— Арне, – назвався Свенсон.

— Влад, – із запізненням після деякої паузи представився Марчук.

Моє ім’я Сурі, – назвалася гостя. – у мене є доручення від нашої королеви Леї дізнатися про вас якомога більше і запросити вас відвідати місто Таолу.

— Ми не заперечуємо, але спочатку у мене є зустрічна пропозиція, – відвідайте спочатку Червону гору, прямо зараз!

— Із задоволенням приймемо запрошення, – відповіла Сурі.

З цими словами Сурі і Малія пішли в бік гвинтокрила, землянам залишалося тільки супроводжувати їх. Альма і старійшина Мун відмовилися від запрошення. На шляху їм трапилася споруда кулястої форми в якій була система зв’язку з Червоною горою та Глорією. Зайшли всередину. Малія і Емма показали як працює монітор. Пульта доступу земляни вирішили не розміщувати, простіше було селянам голосом викликати Глорію.

Потім Емма запросила Сурі і Малію в гвинтокрил. Сурі з інтересом оглянула машину спочатку зовні а потім і в середині і зайняла місце в кріслі поряд з Малією. Гелікоптер злетів.

— Маліє, а ти знаєш що цей білявий хлопець Арне в тебе закоханий, – нахилившись до Малії тихо сказала Сурі.

— Здогадувалась, щоб зрозуміти про що думають небесні люди не обов’язково треба вміти читати їхні думки.

Сурі цікавило все що вона бачила, і гелікоптер, і прилади, Червона скеля, потім вхід в тунель, лампи освітлення, оглянула і житлові приміщення, і інженерний відсік, дуже довго оглядала оранжереї, реакторний відсік, особливий інтерес викликала Глорія. Її цікавість не мала меж. Це зайняло багато часу і всі отямились лише зрозумівши що вже стемніло. Емма запросила Сурі і Малію на вечерю. За столом вони помітили, що Сурі потроху пробує всі страви, а особливо її цікавість викликали м’ясні гриби.

— Саванна, візьми з собою сестру Арне Айдін і відведи наших гостей в душову, покажіть що там треба робити, дайте нічний одяг і відведи в готельну кімнату, – наказала Емма

Вночі Сурі не спалося навіть незважаючи на приємний теплий душ. В іншому ліжку в кімнаті спала Малія. Переконавшись що вона не прокинеться, Сурі вислизнула з кімнати в коридор. Він був ледве освітлений вогниками нічних ліхтарів. На стінах були ряди темних моніторів. Раптом найближчий засвітився і на ньому з’явилася Глорія.

— Доброго вечора Сурі, я вже давно фіксую по всій планеті джерела слабких радіосигналів. Один із них це ти і зараз я це визначаю чітко. Пройди вперед по коридору, на підлозі зараз засвітяться стрілки, йди за ними.

Дійсно, по підлозі засвітилися зелені вогники у вигляді стрілок. Сурі пішла за ними довгими коридорами і врешті-решт дійшла до білих металевих дверей. Вони раптом тихо відчинилися розійшовшись в різні боки. Сурі опинилися в освітленому приміщенні з дивними столиками, моніторами і якимись механізмами.

— Приляж ось на цей столик. Нічого не бійся, зараз тебе накриє ось ця арка.

Сурі ніби у ві сні виконувала накази Глорії. По ній пробігли якісь вогники.

— Заплющ очі і спробуй заснути.

— Сурі, Сурі, прокинься, – кликав її голос Глорії.

Металевої арки над нею вже не було. І раптом вона зрозуміла що Глорія тепер знає всі слова з їхньої мови.