Малія

Йшов час, земляни все більше освоювалися на Фреї, зживалися з планетою. Всі розуміли, що рано чи пізно доведеться зробити вирішальний крок і для контакту з аторі. Зі слів фреян, і особливо Альми вони знали, що аторі живуть у віддалених одне від одного містах, для яких вони вибрали території розташовані досить високо над рівнем моря, де клімат був не такий спекотний. Кожне містом було чимось на зразок адміністративного центру, яке мало певну підконтрольну територію і правила нею королева. Альма стверджувала, що у аторі правили виключно жінки. Але головною на планеті була імператриця, якій підпорядковувались всі королеви і місцем її розташування було велике місто Офірія на великому Східному континенті. Саме імператор мала право спілкуватися з Вищим Розумом на ім’я Міас.

Було невідомо як аторі сприймуть їхнє вторгнення, чи не сприймуть їх як загарбників? Земляни вже анітрохи не сумнівалися, що аторі знають про них. Але в той час люди не знали, що саме аторі першими вирішили зробити обережний крок до контакту.

Люди регулярно відвідували селища фреян, вступали в контакт з новими поселеннями, обмінювалися з ними товарами. Оскільки на борту Глорії не було тварин, а тваринну їжу їм замінювали генетично модифіковані гриби, які імітували смак і білковий склад м’яса, то її вони іноді вимінювали у селян. Фреянам прийшлися до вподоби різні знаряддя праці та інвентар, який люди Червоної гори виготовляли як із заліза так і з титану. Цікавили були монети якими користувалися фреяни. Мідь, срібло і золото були досить рідкісними металами для Фреї, а міді було набагато менше ніж на Землі і тому вона високо цінилися. Срібні монети коштували дорожче від мідних і на здивування людей вони були зроблені з чистого срібла і не мали повітряних раковин. Отже аторі знали спосіб обробки срібла невідомий землянам. Найдорожчими були золоті монети. Право на чеканку монет мала лише імператор.

Візити до селищ фреян як правило здійснювали надвечір щоб не відволікати їх від важливих справ. В той же час фреяни чомусь побоювалися відвідувати небесних людей. Під вечір Арне Свенсон і Влад Марчук прилетіли до селища Лаона. Треба було поспішати оскільки насувалася грозова хмара. Передавши старійшині Муну вантаж металевих ножів, лопаток, капелюхів для захисту від сонця та іншого дріб’язку вони пішли до школи. Емма передала Альмі олівці для дітей та зошити. Нові цікаві речі викликали в Альми захоплення і Емма пообіцяла прислати ще. Будинок Альми, де вона проживала з чоловіком і двома дітьми був поряд зі школою. Поставивши речі в приміщенні школи вони вже збиралися виходити, як всі троє раптом почули стукіт копит коня. Хтось під’їхав до школи. Вийшовши на поріг вони побачили гарну молоду дівчину-фреянку на білому в сірих яблуках коні, одягнену в темно-синій одяг із зображенням золотистого сонця на грудях. Замість спідниці на ній були елегантні темно-сині штани з щільного матеріалу, які не заважали їй триматися в сідлі.

— Знак аторі, – сказала Альма Владу і Арне звернувши увагу на золотисте сонце на одязі дівчини та на сідлі.

— Альма, – радісно вигукнула дівчина кинувшись назустріч.

— Малія, – радісно обійняла дівчину Альма.

Схоже що вони досить давно не бачилися. Дівчина була досить вродливою, гарний овал обличчя, темне волосся перев’язане такою ж червоною стрічкою як і у Альми. На мить вона зустрілася очима з Владом, на її обличчі з’явилася привітна посмішка.

— Мир вам і вітання – отже ви небесні люди?

Влад ствердно кивнув, зате з Арне щось діялось. Його обличчя раптом густо почервоніло коли він зустрівся з Малією очима.

— Влад, – піднявши обидві руки долонями до співрозмовника як землян вчила вітатися Альма сказав він.

— Арне, – трохи забарившись назвався Свенсон ще більше почервонившись.

— Малія, – представилася дівчина обвівши їх поглядом затримавши його трішки довше на Свенсоні.

Альма запросила Арне, Влада і Малію в дім. Стіни помешкання були розмальовані барвистими візерунками. Вона чомусь наполягала щоб Влад і Арне затрималися.

— Малія була моєю найкращою ученицею, а зараз вона є ученицею аторі – сказала Альма – Далеко не кожного аторі забирають у королівську школу в Таолі. Це право треба ще заслужити.

Малія розповіла, що в Таолі вже давно чули про появу небесних людей які вміють літати на повітряних кораблях і її саме відправили додому як місцеву жительку щоб вона дізналася про небесних людей якомога більше.

Глорія повідомила що Червону гору вже накриває грозова хмара і радила заночувати в селищі. Маленькі комп’ютери, які розмовляли людським голосом викликали захоплення Малії. Вчотирьох вони сходили до гелікоптера. Малія з цікавістю розглядала апарат. Розпитувала як він літає. Закривши щільно двері і прихопивши свої речі вони повернулися в будинок. Малія ще збігала додому, де жили її батьки куди відвела коня і швидко повернулася. Спалахи блискавок ставали все яскравішими а удари грому все гучнішими. Швидко стемніло. Під гуркіт грози вони вчотирьох розмовляли майже до півночі. Влад і Арне розповідали про життя в Червоній горі, на космічному кораблі Глорія і про далеку Землю якої вони так і не бачили. Малія розповідала про місто Таола. Вулиці міста були вистелені бруківкою з різнокольорового каменю, стіни з гарного молочного кварцу, дахи з блискучого легкого металу, місто оточено кам’яними стародавніми стінами. Навколо міста гарні зелені гаї, ставки на річках що стікають з гір. Вулиці вночі освітлюються яскравим освітленням, будинки також. На столі стояла тарілка з фруктами, смачна випічка з рису та сорго.