Еволюція

Влад висів на міцному канаті біля урвища. На ньому був повністю закритий міцний сріблястий комбінезон, руки в рукавицях, а голова захищена лицевою сіткою. На плоскій вершині гори стояв гелікоптер, Арне Свенсон одягнений в точнісінько такий же комбінезон із сіткою схилившись дивився зверху на Влада. Для такого вбрання була дуже поважна причина – поряд з Владом гули зграї бджіл. Під нависаючими скелями були безліч гнізд і Влад зрізав соти з медом користуючись довгим мачете і підсакою щоб вловлювати соти і кидав їх в контейнер.

— Арне підіймай, – нарешті гукнув Влад Марчук.

Свенсон потягнув канат і контейнер з сотами пішов угору. Поряд з ним стояв місцевий хлопчик Мен, який їм і показав ці скупчення комах. За словами аборигенів мед тут дуже ціниться, але професія збирача меду дуже небезпечна і цим рідко хто займається. Вони почули про історію збирачів у селищі Лаона від старійшини Муна. І вони запропонували свої послуги в цій справі. Дуже довго довелося вмовляти Глорію – штучний інтелект довго не хотів давати дозволу. Врешті решт Глорія погодилася, але при умові що контролюватиме процес збирання меду.

— П’ятий контейнер, думаю вже досить, Владислав піднімайся, – почувся голос Глорії.

Свенсон поставив контейнер в гелікоптер і рушив було до урвища щоб допомогти Владу піднятися.

— Негайно сховай хлопчика в кабіну і закрий двері, сюди летить рій, мабуть комахи хочуть подякувати вам, – Глорія час від часу демонструвала почуття гумору.

Свенсон схопив Мена, посадив в кабіну і закрив двері. Вчасно – через хвилину хмара кусючих комах оточила його і гелікоптер. Але в костюмах їм ніщо не загрожувало. Опинившись в кабіні Влад і Арне скинули костюми і запустили двигун. Через десять хвилин вони все сідали в селищі. Лаонці оточили машину і радісно допомогли витягнути з гелікоптера вантаж – чотири з п’яти контейнерів. Команда інженерів, яку сюди доставили сьогодні вранці Влад і Арне ще не закінчила монтаж системи зв’язку селища з Червоною горою і одночасно точки доступу до Глорії всередині сферичної споруди з білого кварцу, тому у них був час поблукати по селищу. Заняття в школі вже завершились. Альма та її помічники якраз розрізали золотисті шматочки медових сотів, клали їх на глиняні тарілочки і роздавали дітям в густому тінистому гаю за школою. Дочекавшись доки Альма звільниться, Влад нарешті вирішив запитати, які релігійні погляди фреян. Хто як вони вважають створив світ. Альма швидко зрозуміла, що він мав на увазі, у цієї жінки був гострий розум, крім того вона отримала знання, які явно не вписувались в простий спосіб життя цих людей.

— Чимало племен мають свої давні вірування, вірять в богів які керують природними силами: водою, вітром, зеленим лісом, горами, громом, блискавками і дощами. Аторі ж нас вчать, що ми всі зобов’язані своїм існуванням Вищому Розуму який вони називають Міас. Міас створив наш світ. Аторі називають себе Другими Посланцями Міаса, які прибули на Фрею тисячі років тому. А Першими Посланцями були істоти схожі на великих комах. Саме вони, виконуючи волю Вищого Розуму створили наш світ. Аторі вірять що Міас рано чи пізно повернеться. Я після навчання в школі як найкраща учениця була відправлена в Таолу, де нашим подальшим навчанням займались самі аторі. Стати учнем аторі нелегко, може одному з десяти це вдається. Перші три роки учні навчаються в загальній групі. Потім частина учнів отримують кожен особистого Наставника, який безпосередньо займається навчанням учня. В мене була наставниця по імені Лея.

— А на кого схожі аторі і чому про них так мало розповідають люди з різних селищ? Це заборонена тема?

— Зовсім ні, але обговорювати аторі побоюються, оскільки більшість людей вважають що вони володіють магією. Але нас аторі вчили що магії не існує, всі явища можна пояснити за допомогою Знань і Розуму. Аторі дуже схожі на звичайних людей, але шкіра в них не чорного кольору як у нас, а плямиста. Плями чорного, темно-коричневого і темно-зеленого кольорів. Тривалість життя аторі вдесятеро довша за нашу.

Влад порахував – близько тисячі земних років тривалість життя. Цікаво.

— Альмо, мені розповідали про літаючі кораблі якими пересуваються аторі, а наші дослідники розповідають, що люди з рибальського селища казали про металеві кораблі що рухаються по воді без весел та вітрил.

— Вірно, крім того в них є колісниці, що рухаються без коней. Я їх бачила на вулицях Таоли. Найчастіше аторі використовують літаючі кораблі, по суходолу та по воді вони за межами своїх міст пересуваються рідко. Рухає їх та сама сила, що й дає грім і блискавку під час грози. Добувають її аторі за допомогою вітру – навколо Таоли аторі побудували крила, які перетворюють енергію вітру, вода що стікає з гір проходить через безліч ставків обертає водяні крила, а також схили гір навколо Таоли вкриті дощечками які вловлюють сонце. На жаль ви поки що ще не зовсім вивчили нашу мову, тому я змушена замінювати незрозумілі вам слова іншими.

— Я зрозумів. Наші кораблі, машини рухає та ж сама сила, але ми її видобуваємо використовуючи ті самі явища, що й відбуваються на сонці. Маленькі сонця рухають всі наші кораблі і дають життя Глорії. Освітлюють наші помешкання всередині гори.

— Вулиці Таоли і помешкання в темні ночі освітлюються холодним світлом. Мабуть як і ваші. Я бачила вночі на вашій горі коли було темно яскраві вогні. Вони схожі на холодне світло аторі.

Отже загадкові аторі володіли знаннями і технологіями, які перевершували за своїм розвитком все те що мали фреяни. Хто вони? Прибульці з інших світів, які колись доправили сюди людей із Землі та всі живі істоти які є на планеті?