Поступово побут налагоджувався, і люди почали звикати до гравітації, атмосфери та мінливої погоди планети. Рік на Цирцеї був трохи довшим за земний, в своєму русі навколо світила, планета поступово наближалася до тієї точки орбіти найближчої до другого сонця. Наставав сезон білих ночей. Друге сонце, віддалене від іншого світила на таку ж приблизно відстань як планета Уран від Сонця Сонячної системи, з кожним днем залишало все менше часу для ночі. Хоч зірка була меншою за розмірами, масою та яскравістю від основного сонця, її тепло ймовірно все-таки впливало на клімат і погоду планети. Все частіше небо було вкрите хмарами і рясний дощ поливав гори, джунглі і червону скелю під спалахи блискавок і потужну канонаду грому. По схилу стікали потоки води заповнюючи струмки, ріки в долині виходили з берегів заливаючи місцевість. Це було добре видно за допомогою встановлених на вершині скелі камер в ті хвилини, коли завіса дощу трохи відступала. На щастя всередині скелі було сухо, помірно тепло, а потужні удари грому сюди не проникали. Дослідники відверто нудьгували не маючи можливості покидати своє укриття. Командор Андрій Марчук наказав закрити металеві завіси на входах в тунелі, щоб всередину не проникала вологість. Проте інженерам, працівникам оранжерейної та відсіків гідропоніки, електростанції, технікам роботи вистачало. Влад і Арне цілими днями не виходили з інженерного допомагаючи розпаковувати і приводити до готовності парк гелікоптерів, конвертопланів, літаків, екранопланів, гідропланів, катерів, човнів і мініатюрних субмарин, автомобілів, всюдиходів, машин на повітряних подушках. Тобто машин за допомогою яких готувалися проводити дослідження планети. Ніяких реактивних двигунів чи двигунів внутрішнього згоряння вся ця техніка не мала, оскільки ще під час підготовки експедиції 50 років тому було зрозуміло, що для них потрібно багато палива, яке неможливо було набрати із собою про запас. Все це працювало на електричній енергії джерелом якої служили потужні акумулятори або мініатюрні реактори холодного ядерного синтезу. Для мандрівок на далекі відстані планували використовувати швидкісні катери того ж типу на якому вони спустилися сюди в перший день.
Доктор Гашек із командою колег займалися дослідженням зібраних зразків флори і фауни. Незабаром вони зробили відкриття, що всі живі організми Цирцеї містять один спільний ген. Ген був дуже схожий на відкритий ще на початку ХХІ століття ген у деяких земних бактерій. Він міг ремонтувати та фактично збирати заново пошкоджену радіацією ДНК живих істот.
На Глорії продовжувала перебувати команда, яка обслуговувала всі все ще задіяні системи корабля, вела дослідження планети з космосу, контролювала роботу гірничодобувних станцій на місяці Цирцеї та на Горгоні, збирала врожаї в оранжерейному відсіку, а також підтримували зв’язок з колоністами на Ванадіс. На Цирцею поки-що літали лише безпілотні вантажні кораблі, які доставляли паливо, метал та зібраний врожай, польоти з людьми на борту командор Марчук тимчасово заборонив, щоб не ризикувати їхніми життями в розбурханій атмосфері.
Командор Андрій Марчук оголосив про складання з себе повноважень командира та керівника колонії. За його пропозицією його на цій посаді змінила Емма Макдональд.
Радісні звістки приходили із Флорії та планети Ванадіс. Люди висадилися на планету і будували там поселення. Довжина доби там була ідентичною до секунди земній та довжині доби на Цирцеї. Рівень гамма-радіації від світила там був менший за земний, ультрафіолетові промені на відміну від Цирцеї до поверхні Ванадіс практично не доходили, атмосферний тиск на рівні моря там був майже такий же як на Цирцеї, гравітація складала 90% від земної. Ванадіс була планетою вічної весни, там було досить тепло, навіть на полюсах, не було снігових чи крижаних шапок, також була відсутня спека характерна для Цирцеї і нарешті там була відсутня гамма-радіація. Заглиблюватися під скельні породи колоністи Ванадіс не мали потреби. І нарешті колоністи з Глорії навіть не здивувалися, коли дізналися, що видовий склад біосфери Ванадіс також земного походження і навіть коли було виявлено розумних істот. Дивуватися вони вже будуть набагато пізніше.