Червона гора

З першими променями сонця команда прокинулась. Після сніданку настав час покинути гостинний острівець. На цей раз за штурвал вже сів Арне Свенсон. Зробивши коло навколо острова катер ліг на курс заданий в інструкціях з Глорії. Шлях лежав на північ. Належало пролетіти півтори тисячі кілометрів до півострова, який глибоко видавався в океан. Півострів обрамляв гірський хребет з білими скелями та густо порослий густими лісами. Майже по центру півострова знаходилась гора червоного кольору і поряд досить велике озеро. За допомогою супутників вчені з Глорії визначили, що підніжжя гори лежить на значній висоті і тиск атмосфери там приблизно такий як і на Землі на рівні моря, тобто майже такий як і на борту Глорії. Гора була практично позбавленою рослин і люди розраховували, що вона складена твердими, міцними і водонепроникними гірськими породами. Якщо це припущення підтвердиться, то тоді можна буде прорізати всередині гори мережу тунелів і оселитися в них. Товща гори захистить людей від гамма-випромінювання місцевого світила. Підвищений гамма-фон міг стати небезпекою для здоров’я переселенців якщо піддаватися його дії протягом дуже тривалого часу. Вночі рівень радіації падав практично до нуля.

Арне вів машину зі швидкістю близько 500 кілометрів на годину. Було вирішено не використовувати термоядерні двигуни, а зекономити енергію користуючись лише електричними двигунами. Мініатюрні термоядерні реактори на літальних апаратах давали можливість виробляти електроенергію і досить економно споживали паливо. Запас палива був достатнім, щоб катер міг не менше року протриматися у повітрі.

Пройшло майже три години і ось нарешті на горизонті серед безкрайнього водного простору з’явилася зелена смуга, яка поступово ставала все більшою і ширшою. І ось вже добре видно схили гір, білі скелі. Першу посадку вирішено було здійснити на узбережжі, на широкому білому пляжі. Буквально за сотню метрів від води починалася густа стіна зеленого лісу. Арне Свенсон посадив машину на білому піску. Вже через кілька хвилин команда була на березі вгрузаючи в білий кварцовий пісок. А що саме це був кварц про це повідомив Том Рейнер. Скафандри вже ніхто не одягав і люди весь час залишалися в легкій блакитній уніформі. На всякий випадок кожен мав на поясі плазмовий пістолет, а у Роберта Вільямса була ще й плазмова рушниця. Трохи далі від води куди не діставали хвилі і очевидно припливи, узбережжя було поросле чагарником, а трохи далі нависали густі зелені джунглі. До них долинали крики безлічі тварин – птахів та інших істот яких було не видно серед густої зелені. Зелень була настільки густою, що не було можливості пройти до лісу. Після кількох марних спроб Емма вирішила обмежитися оглядом узбережжя.

Влад і Арне тим часом підготували до польоту безпілотник. На ньому були встановлені відеокамери і встановлено мікрофони. Завдяки тому що можна було використовувати мережу супутників на орбіті Цирцеї, яку вже встигли розгорнути з Глорії дальність апарата була необмеженою і тривалість перебування його в повітрі обмежувалась лише зарядом батарей – основної та резервної. Зображення з камер можна було бачити на моніторах в катері і одночасно воно транслювалося на орбіту на корабель.

Вся команда висадки зібралася перед моніторами. Запрацювали двигуни і апарат практично безшумно піднявся вгору. Влад керував польотом. Піднявшись над зеленою стіною дрон полетів над безкрайнім зеленим морем. Потім на екрані з’явилися білі скелі. Далі апарат взяв курс паралельно до узбережжя і пролетівши кілька кілометрів вздовж гірського хребта. Гори були густо вкриті зеленню і лише в окремих місцях серед зеленого океану виділялися білі скелі. Влад спрямував дрон між двох гір вглиб материка коригуючи його курс по супутниковому навігатору. Для цього апарату довелося піднятися на висоту понад 5000 метрів. По той бік хребта люди побачили річку яка звивалася серед густої зелені. Часом в зеленому коридорі проблискувала вода. Розсудивши, що потік води прямує до озера, апарат спрямували вздовж звивистого русла. Через декілька десятків хвилин заблищало велике дзеркало води. Трохи збоку піднімалася велика червона скеля. Було зрозуміло, що півострів нагадує велику чашу яка полого опускалася до центру за виключенням величезної пологої гори – саме червона округла скеля і була її вершиною. Пролетівши над озером безпілотник попрямував до гори. Над озером ширяли безліч птахів. Деякі плавали на його поверхні. З супутника було видно, що в озеро впадало десятки рік, а одна витікала спрямовуючи свій потік на північ, де вливалася у велике море затиснуте між трьома континентами. Досягши гори безпілотник піднявся вгору над схилом до червоної скелі. Коли він досяг її підніжжя висотомір показав висоту 3200 метрів над рівнем моря. Тут рослинність була менш щільною, а вздовж схилу червоної скелі то в одному то в іншому місці проглядалися зелені галявини. Влад опустив апарат над однією з галявин і зблизька всі помітили що вона вкрита трав’янистою рослинністю.

— Ось тут ми і зробимо посадку на катері. Кращого місця для висадки мабуть не знайдемо. Арне, занеси координати на карту, – сказала Емма Макдональд.

Дрон відразу спрямували на повній швидкості назад і через півтори години він вже сідав на білий пісок поблизу катера. Роберт Вільямс підняв його і заліз в салон закривши за собою люк. Катер відразу ж піднявся піднявши струменями від гвинтів хмару піску і набираючи висоту і швидкість помчав на північ. Перелетівши через гірський хребет, пролетівши високо над зеленими джунглями і над блакитним дзеркалом озера скоро вже опускався на галявину біля підніжжя червоної скелі.

Один за одним члени команду ступали на зелену м’яку траву. За словами доктора Гашека рослинність нагадувала альпійські луки Землі, які він сам бачив лише зі старих кадрів наукової відеохроніки. Катер стояв на горизонтальному уступі на схилі гори. Внизу було видно суцільне зелене море джунглів, озеро та пасмо гір на горизонті. Люди почали підійматися вгору по схилу до червоної скелі. Зблизька порода була видавалася дуже щільною і дуже нагадувала граніт. Спроби відколоти шматок каменю зустрічали опір мінералу. Порода була надзвичайно тверда, щільна і міцна. Команда зробила попередній висновок, що скеля підходить для їхньої мети. Емма передала на Глорію всю здобуту інформацію. Згодом звідти повідомили що прийняте рішення готуватися до висадки. Але спочатку буде відправлено дві станції для видобутку дейтеріду літію на Горгону і одну станцію на перший супутник Цирцеї для видобутку гелію-3.