Ніч

Чим нижче до горизонту опускалося сонце, тим менше дошкуляла спека. Згодом на небі проглянула яскрава зірка – друге сонце цієї зоряної системи. Помаранчевий карлик на цій відстані практично не доносив до Цирцеї свого тепла, але готовий був перетворити на день частинку ночі. А коли настане період великого протистояння, настане й сезон білих ночей і певний час ніч взагалі на Цирцеї не наставатиме. Проксіма Центавра буде спостерігатися як яскрава зірка на небосхилі, проте її світла недостатньо щоб перетворити ніч на день.

Команда дуже втомилася, давалися взнаки напружений день, хвилювання, велика кількість вражень та більша порівняно зі звичною гравітація Цирцеї. Повечеряли пайками, частина команди сміливо запила їжу соком кокосових горіхів знайдених на острові. Обидва сонця швидко по черзі зникли за горизонтом. Настала ніч. Але зійшли обидва місяці планети і освітили острів і океан, вносила свій внесок і Проксіма Центавра, дивно було бачити потрійні тіні незнайомі для мешканців Землі.

Команда висадки по-черзі поспілкувалась з друзями, колегами і рідними що лишились на орбіті. Останнім на сеанс зв’язку підійшов Влад. Командор Марчук вже чекав його.

— Доброго вечора, дідусю, – привітався Владислав, – у мене не йде з голови думка, що все що ми побачили тут однозначно занесене із Землі в незапам’ятні часи якоюсь високорозвиненою цивілізацією. А якщо це так, то їм ніщо не заважало занести сюди і людей.

— Владе, ти не перший хто це сказав, багато вчених дотримуються цієї ж думки. Мало того, ми вже отримали підтвердження цього припущення.

Замість обличчя командора на екрані виникло зображення планети. Командор виділив червоним квадратом частину континенту і швидко збільшив зображення. І Влад побачив скупчення геометрично правильних об’єктів розташованих у певному порядку, який нагадував шестикутні бджолині стільники.

— Місто, – здивовано вигукнув Влад.

— Так, і не одне – відповів командор, – їх тут зо два десятки тільки великих міст, ми також помітили десятки значно менших, і вони є на кожному континенті крім південного полярного. Всі вони розташовані в теплих кліматичних поясах, у високогір’ї, там завжди теплий клімат, але очевидно в горах не спекотно. На Землі є схожі місця. Крім того по всій планеті розкидано безліч набагато менших поселень, їхнє планування несхоже на стільники, а має прямокутні геометричні форми. І ці істоти дуже схожі на нас. Ось поглянь, цей запис зроблений відразу після вашого відбуття.

Командор вивів на екран інше зображення – узбережжя моря, човни на воді і фігури схожі на людські на човнах і на березі. Різко збільшив зображення і стало видно, як людські фігурки витягують сіті з води. Зовні вони дуже були схожі на людей, тільки шкіра їх була вугільно-чорна.

— Ми впевнені що це люди, і їхні предки жили на Землі. Темна шкіра це адаптація до більш інтенсивного ультрафіолетового випромінювання місцевого світила.

— Нам уникати поки що з ними контакту чи навпаки, спробувати з ними зустрітися? – запитав Влад.

— Думаю краще слід відкласти контакт. Є ще дещо, що ви повинні знати. Послання для доктора Макдональд ми вже відправили, там є все те про що я зараз розповідаю, а також інструкції на завтрашній день. Наш зонд відправлений до Проксіми Центавра виявив на орбіті найбільшої планети ось цей об’єкт.

Командор вивів на екран декілька фото. На них на фоні темно-коричневої поверхні планети чітко виділявся плоский об’єкт що нагадував за формою наконечник списа.

— Його довжина не менше 300 метрів, а ширина майже сотню метрів. Ми вважаємо, що це космічний корабель невідомої нам цивілізації. Він здається мертвим, від нього не надходить жодних сигналів, він ніяк не реагує на присутність нашого зонда і на наші спроби з ним зв’язатися, але у інфрачервоному діапазоні він випромінює тепло, схоже там невідоме нам але дуже потужне джерело енергії.

Вражений Влад промовчав, крім того втома давала про себе знати, він відчував що починає засинати. Командор помітив це і наказавши Владу йти спати вимкнув зв’язок.

В цей час Емма Макдональд вслід за доктором Гашеком підійшла до берега. Фігура вченого була досить добре помітною у світлі відразу трьох нічних світил. Він щось розглядав біля самої води. Тихий плюскіт хвиль заглушував кроки. Емма побачила, що там де пробігала хвиля біля берега час від часу спалахують якісь блакитні вогники.

— Що це таке докторе, електричні розряди?

— Ні, це біолюмінісценсія, – відповів не обертаючись Ярослав Гашек – ночесвітки, найдрібніші тваринки здатні світитися коли їх потурбувати. Ми про це гарне явище на Землі вже давно забули. Добре що я переглядав старі фільми і згадав про це.

Доктор Гашек опустив руку у воду і вода навколо руки замерехтіла гарним блакитним світінням. Емма не втрималася і також опустила руку в теплу воду і рука освітилася блакитними мерехтливими вогниками.

— Докторе, нам час спати, пішли до корабля.

Через 5 хвилин обоє були вже всередині катера. Тут вже всі спали. Закривши і замкнувши люк і шлюз, Емма переглянула повідомлення з Глорії. Завтрашній день обіцяв бути не менш насичений. Розклавши крісло, яке тут же перетворилося на досить зручну розкладачку і вкрившись легким пледом вона миттєво заснула міцним сном.