Десант

Всі 12 чоловік зайняли свої місця в катері. Кожен був одягнутий в скафандр. Владислав Марчук і другий пілот Арне Свенсон чекали того моменту, коли судно відділиться від Глорії. Закінчувались останні секунди зворотного відліку. Нарешті пролунала команда – Старт! Катер здригнувся і в ту ж мить сила тяжіння зникла змінившись невагомістю. На щастя люди були пристебнутими в кріслах і тому не попливли по кабіні. Владислав побачив величезний циліндр Глорії який швидко віддалявся. Тільки тепер вони побачили який корабель величезний. Катер поряд з ним нагадував маленьку комаху поряд з величезним деревом. Владислав ввімкнув двигуни. Катер став розвертатися носом до планети все більше віддаляючись від Глорії. Швидкість все наростала.

Вони летіли над нічною стороною планети. Далеко внизу під ними ніч час від часу розтинали спалахи блискавок. Очевидно, що грозові розряди на Цирцеї були значно потужніші ніж на Землі. Ось нарешті лінія термінатора – лінія що відділяє денну і нічну сторону планети. Через наявність двох сонць вона тут була не чіткою як на Землі, а дуже розмитою. Згідно з планом Влад почав зближення з планетою пологою траєкторією спрямовуючи катер туди, де вони бачили архіпелаг з невеликих островів.

— Увага, Влад, ваша швидкість досягла сім кілометрів за секунду, у верхніх шарах атмосфери зменш її до трьох кілометрів за секунду, – почувся голос командора. Дідусь уважно стежив за всім з рубки Глорії.

Владислав ввімкнув гальмівні двигуни. Величезна сфера планети закривала більшу частину екрана і продовжувала збільшуватись.

— Ви наближаєтесь до верхніх шарів атмосфери, – знову почувся голос командора.

Влад скоригував курс і кут зближення з планетою став ще більш пологим. До цього він безліч разів проробляв цю операцію на тренажері та симуляторі. Але це вже була не симуляція, а реальний політ. Помилка може коштувати надто дорого. Раптом навколо носа корабля виникло оранжеве сяйво. Катер увійшов у верхні шари атмосфери. Поверхня океану повільно наближалася.

Шість кілометрів за секунду. Слід знову пригальмувати. Поступово скинувши швидкість до трьох кілометрів на секунду, корабель занурювався вже в щільні шари атмосфери. На висоті близько 10 кілометрів над поверхнею океану Влад зменшив швидкість до 800 кілометрів на годину. Спробував кілька разів змінити напрям польоту звикаючи до керування в атмосфері. Бортовий комп’ютер контролював кожен рух.

300 кілометрів на годину. Висота близько 5 тисяч метрів над океаном. Влад Марчук відкрив діафрагми, що закривали сопла атмосферних електродвигунів і вимкнув термоядерні маневрові двигуни. Одним натиском кнопки запустив атмосферні двигуни. Тримаючи швидкість близько 300 кілометрів на годину Владислав переконався, що двигуни працюють нормально, а катер слухається пілота. Арне Свенсон уважно стежив за кожним його рухом готовий в будь-яку мить допомогти, але не втручаючись і не відволікаючи свого товариша розмовами. Крім того бортовий комп’ютер також контролював кожен рух.

Внизу під крилами пропливав ланцюжок островів.

— Схожі на атоли, – нарешті порушив тишу голос Емми Макдональд, – Владислав, посади катер ось на тому крайньому зі скелею по центру і широким пляжем.

Острів наближався. Катер зменшив швидкість і почав знижуватись над широкою смугою білого пляжу. Скеля в центрі острова була оточена яскравою зеленню і дерева нагадували земні пальми якогось земного тропічного острова.

— Ось тут, тільки подалі від води, ближче до узлісся, тут можуть бути припливи.

Катер завис над білим піском, потім всі відчули один-єдиний поштовх і корабель завмер. Люди кілька секунд сиділи нерухомо звикаючи. Потім один за одним почали відстібати паски безпеки і повільно вставати. Вставати було трохи важче ніж на Глорії в умовах штучної земної гравітації.

— Сила тяжіння на 20 відсотків перевищує земну, – сказала Емма поглянувши на шкалу гравітометра.

Через кілька хвилин визначили, що тиск атмосфери в півтора рази більший за земний звичний для людей. Рівень гамма-випромінювання втричі більший ніж на Землі, а ультрафіолетове випромінювання перевищує земний показник вдвічі.

— Взагалі то досить терпимо, але доведеться обмежити час перебування на сонці, якщо пощастить і ми скинемо скафандри, – сказав фізик, високий індієць Ромео Сінх.

— Томасе, який там склад атмосфери, – звернулася Емма Макдональд до ще одного вченого Тома Рейнера.

— Щойно закінчив аналіз, 80 відсотків – азот, 18 відсотків кисень і 2 відсотки інертні гази, вуглекислий газ.

Було зрозуміло, що незважаючи на значно більший в порівнянні із земним, атмосферний тиск Цирцеї людина тут зможе перебувати без скафандра. Температура повітря тут також була досить прийнятна +38 градусів за Цельсієм. Досить спекотно зважаючи що навколо океан, але такою температурою не здивувати мешканців Землі. Часом в окремих регіонах Землі температура повітря буває навіть вищою. Людей турбувало місцеве життя і особливо мікрофлора та мікрофауна. Крізь ілюмінатори катера, навіть не дивлячись на монітори видно піщаний пляж і хвилі океану, що накочувалися на нього, скеля в центрі острова і пальмоподібна рослинність.

— Приготуватися до відкриття шлюзу, – наказала Емма Макдональд.

Нарешті на пульті засвітився зелений сигнал і прозвучав механічний голос бортового комп’ютера