Цирцея

З моменту коли Глорія вирушила в свою подорож минуло майже 47 років. Дві зірки на екранах моніторів стали найяскравішими зірками з усіх. Тепер корабель очолював командор Андрій Марчук. Стівен Райдер помер 8 років тому передавши командування, командор Накаяма відмовився від командування через свій поважний вік. Помічником Андрія був командор Юрген Свенсон. Багато що змінилося за цей час як на борту Глорії так і на борту Флорії. З’явилося на світ, виросло та змінило своїх батьків ціле покоління людей. Людей, які ніколи не бачили Землі і все їх життя цілком і повністю пройшло на борту корабля. Мета подорожі, новий світ став для них вказівною зіркою до якої слід рухатись. І в самого Андрія народились і виросли двоє дітей і народився онук Владислав і йому вже виповнилося 18 років. І ось Андрієві в свої 72 роки належало стати тим капітаном який приведе корабель до кінцевої мети. Практично у всіх хто починав політ в 2620 році вже були онуки на борту Глорії. Зв’язок із Землею вже давно перервався. Через велику відстань радіохвилі вже практично зливалися з природним реліктовим радіофоном Всесвіту.

Настав той день, коли після ретельної перевірки Андрій Марчук знову віддав управління під командування штучного інтелекту Глорії і за її наказом запрацювали гальмівні двигуни. Величезний корабель поступово почав зменшувати швидкість. Маже рік знадобилося щоб зменшити її до швидкості меншої за четверту космічну. При підході до Проксіми Центавра був випущені два зонди для дослідження цієї зірки та її трьох планет. Згодом Глорія увійшла в систему Альфа Центавра, швидкість зменшилась до третьої космічної. Гальмівні двигуни, які витратили вже майже все паливо були від’єднані. Тепер штучний інтелект використовуючи маневрові двигуни прокладав курс так щоб вийти на орбіту Цирцеї. Вчені тим часом запустили три зонди – один для дослідження першої планети більшої зорі – Горгони, а до меншої зірки – помаранчевого карлика відправились два інші зонди. Один із них повинен був вийти на орбіту планети Ванадіс до якої направлявся інший корабель – Флорія.

Люди з нетерпінням чекали коли нарешті можна буде дослідити свій новий дім. Місяці тягнулися ніби роки. І ось нарешті Глорія повисла біля величезної, оповитої хмарами блакитної кулі. Штучний інтелект повідомив, що корабель вийшов на геостаціонарну орбіту і повернув керування людям. Навіть неозброєним оком Андрій бачив, що Цирцея трохи більша за Землю. Крізь марево хмар проглядався безмежний блакитний океан, обриси материків, островів. Інформація від астрофізиків та планетологів надходила постійно. За наказом Андрія було запущено кілька супутників, які повинні були розширити поле огляду. Планета мала два супутники. Один був меншим за наш Місяць, його орбіта проходила ближче до планети, і був таким же позбавленим атмосфери, покритим кратерами і завжди повернутим до планети однією стороною. Його орбіта проходила приблизно на відстані 300 тисяч кілометрів від планети. Інший супутник був значно більшим і радіус його орбіти був вдвічі більшим.

В рубці було тісно від великої кількості людей, які зібралися на нараду. Тут були члени екіпажу, вчені, інженери. Весь керівний склад Глорії. Андрій Марчук розпочав нараду:

— За нашими даними атмосфера планети має азотно-кисневий склад. На ній очевидно є життя. Чи схоже воно на наше земне ми поки-що не знаємо. Гравітація приблизно на 20 відсотків перевищує земну. Очевидно атмосфера також більш щільна. Які там присутні бактерії, віруси та інші живі істоти ми поки-що не знаємо, і чи становлять вони для нас небезпеку також невідомо. Пропоную відправити на поверхню катер з дослідницькою групою.

— Рівень гамма-радіації також перевищує земний рівень приблизно в три рази. Рентгенівське випромінювання в нормі так як його повністю поглинає атмосфера планети. Магнітне поле вдвічі сильніше за земне. Сонячний вітер від зірки також сильніший ніж від Сонця, через це між нами і планетою знаходяться досить потужні радіаційні пояси, – озвалась астрофізик Сюзанна Фрерон.

— Температура на планеті трохи вища за земну. Відсутні полярні крижані шапки. Океан займає приблизно 76% поверхні планети. Досить висока вулканічна активність, але практично всі вулкани підводні, на суходолі ми не побачили жодного діючого вулкана. 9 континентів та десятки великих островів і безліч маленьких схожих на земні атоли. На планеті практично немає пустель, рівнини та гірські схили вкриті лісами, – повідомив планетолог Моріс Паркер.

— Як тільки ми завершимо виведення на орбіту системи супутників космічної навігації Глорія змінить орбіту на більш низьку. Тоді ми отримаємо телеметрію з раніш відправлених зондів і визначимось з місцем для посадки, – сказав командор Андрій Марчук.

— Я вже сформував групу для першої висадки, – озвався командор Юрген Свенсон, – в групу вже попросилися пілоти Марчук і Свенсон. А також Роберт Вільямс. Очолить групу висадки Емма Макдональд, вона є оптимальною кандидатурою на цю роль.

Після подальшої наради визначено групу висадки з 12 чоловік. Намічений попередній план десанту. Катер повинен був відшвартуватися від Глорії, увійти в атмосферу і здійснити посадку на одному з невеликих островів посеред величезного океану. Там команда повинна була взяти перші аналізи атмосфери, зразки води та ґрунту, виміряти температуру та рівень радіації. Потім уже виходячи з отриманих результатів планувати подальші дії. А їх визначено було кілька можливих варіантів. Найбільш песимістичний передбачав після посадки через кілька годин повернутися на орбіту. Оптимістичний варіант передбачав проведення подальших досліджень острова, а потім політ і посадка на континент.

36 супутників комічної навігації зайняли свої позиції на трьох взаємно перпендикулярних орбітах. Тепер будь який апарат, що спуститься на поверхню точно до метра міг визначити свою позицію. В команді планетологів та геофізиків кипіла напружена робота – за допомогою штучного інтелекту складалися карти планети із безлічі знімків отриманих з супутників. Карту треба було очистити від хмар щоб можна було розгледіти найдрібніші деталі рельєфу поверхні.