Політ в невідомість

Проходили дні за днями. Люди поступово обживали корабель, який повинен був стати домом для них на цілих півстоліття. Виконавши свою функцію був відділений другий блок і ввімкнулися двигуни фотонної ступені. Скоро Глорія повідомила пасажирів про досягнення четвертої космічної швидкості – понад 550 км на секунду. Мустанг відстав і зник у темряві космосу. Його екіпаж повідомив про повернення і судно взяло курс на Землю! Глорія стала найшвидшим пілотованим судном за всю історію людства, якщо не брати до уваги дослідних кораблів типу Блискавка. Зв’язок із Землею ставав усе слабшим. Радіосигнали приходили із все більшим запізненням та самі вони стали слабкими. Стало зрозуміло, що настане час і сеанси зв’язку із Землею припиняться взагалі, радіохвилі стануть настільки слабкими, що ні на Землі ні на Глорії їх не зможуть вловити.

Нарешті настав час, коли швидкість перевищила 1% швидкості світла, третій блок відпрацював і паливо і ресурс. Настав дуже важливий момент – вперше будуть ввімкнуті анігіляційні двигуни. Це як і раніше повинен був зробити штучний інтелект. І був останній шанс скористатися рятувальними кораблями у випадку позаштатної ситуації.

Андрій бачив як від’єднався і став повільно віддалятися третій розгінний блок. Спалахнуло сліпуче біле сяйво – ввімкнулися анігіляційні двигуни. Третій розгінний блок став віддалятися з величезною швидкістю і зник.

Знову потягнулися монотонні дні вахти. І ось ще через два місяці нарешті Глорія повідомила, що швидкість корабля перевищила 30 тисяч кілометрів за секунду. Ще через дві доби запас антиматерії вичерпався. Блок відділився, на ньому увімкнулися маневрові двигуни і він став відходити вбік від траєкторії Глорії. Перевантаження, яке всі ці місяці відчували люди на кораблі внаслідок постійного прискорення повністю зникло.

Андрій тепер міг бачити розгінний блок лише в телескоп. Раптом він перетворився на яскраву сліпучу зірку – реакція анігіляції стала некерованою. Тепер корабель буде продовжувати свій шлях за інерцією, поступово віддаляючись від Сонячної системи. Приблизно за рік до прибуття увімкнуться гальмівні двигуни, які сповільнять рух корабля. Потім Глорія використовуючи гравітацію двох сонць зменшить швидкість до меншої ніж третя космічна, вийде на орбіту другої планети зорі Хадар системи Альфа Центавра – Цирцеї. Потім люди дослідять її, визначать місце для майбутнього поселення. Вченим було відомо, що на планеті є кисень, азот, вода, її температура приблизно відповідна земній, а її маса, розмір і гравітація трохи перевищують земні показники. Невідомим був точний склад атмосфери, тиск біля поверхні. Люди припускали, що рівень ультрафіолетового та гамма-випромінювання на поверхні Цирцеї перевищує земні показники, але знаходиться в прийнятних межах. Один із можливих варіантів передбачав будівництво приміщень для поселення під поверхнею на випадок, якщо виявиться що атмосфера непридатна для дихання, а умови на поверхні планети занадто агресивними. План польоту передбачав відправку дослідницьких зондів до Проксіми Центавра та інших планет подвійної системи Альфи. Припускалося, що перша планета – Горгона дуже схожа на Венеру, на ній є великі запаси дейтерію і літію. Три автоматичні станції повинні були спуститися на її поверхню, видобувати дейтерій і літій, розділити ізотопи літію і приготувати паливо для експедиції. Паралельно розглядалися варіанти для використання енергії місцевого сонця, будівництва вітрових, геотермальних електростанцій та будівництва гідроелектростанцій, все залежало від умов планети.

— Командоре Райдер, вхідне відеоповідомлення, – раптом сказав третій пілот зі зміни Андрія Марчука, бразилець Мануель Сільва, – це екіпаж корабля Флорія.

— Виведіть на екран, – наказав Стівен Райдер.

На екрані з’явилися обличчя членів екіпажу Флорії і на передньому плані командора Даріо Міятовича.

— Вітаємо вас панове, щасливої дороги, – промовив командор Міятович.

Члени екіпажу Флорії почали один за одним вітати своїх колег бажаючи успіху. Повідомлення було відправлене майже добу тому. Майже 24 години знадобилося радіохвилям щоб подолати шлях від Землі до Глорії. Оскільки сьогодні Флорія також повинна була стартувати, екіпаж Глорії записав повідомлення у відповідь з побажаннями щасливої дороги. Потім вони проглянули ще ряд повідомлень із Землі, Місяця, та інших планет і супутників Сонячної системи. Всі бажали їм доброї дороги. Останнім було повідомлення з однієї з найбільш дальніх від Землі поселень – дослідницької станції Еріда-1. Вже зараз було помітно, що сигнали стали значно слабшими. Настане час і потужності радіохвиль буде недостатньо щоб обмінюватися посланнями із Сонячною системою і лише близнюк Глорії – Флорія залишатиметься єдиною з ким вони зможуть спілкуватися.

— Лейтенант Марчук, лейтенант Вільямс і лейтенант Сільва, час вашої вахти закінчився, ідіть відпочиньте, – сказав Стівен Райдер, – лейтенанти Свенсон, Ніанг і Керрі займіть свої місця.

Тільки тепер Андрій помітив, що в рубці вже давно чекає наступна зміна. Кожній було відведено по вісім годин вахти. Всього було приготовано три команди зі сталим складом і три резервні, які їх повинні були підміняти. Крім того на випадок непередбачених ускладнень на борту створено дві посилених вахтових зміни на чолі з самими командорами Райдером і Накаямою. Андрій тепер нарешті міг відпочити і піти в каюту, де його чекатиме дружина, яка щойно теж звільнилася від чергування в астрофізичній лабораторії.

Через півтори доби із Землі було отримане повідомлення про успішний старт Флорії. До того часу поки Флорія, вслід за Глорією нарешті не від’єднала анігіляційний прискорювач сигнали із Землі стали дуже слабкими, а тривалість шляху радіохвиль до Землі перевищила дві земних доби. Сеанси зв’язку з Флорією, за встановленим графіком, тепер були раз на добу. Через те, що саме такий час був потрібен для того щоб радіосигнал подолав відстань між двома кораблями.