Старт

Голос командира корабля змінився клацанням годинника який вів зворотній відлік.

Час Х наближався, хвилювання все наростало. Нарешті з Сіднея наказали передати всі останні приготування під контроль штучного інтелекту Глорії. На екранах у всіх відсіках Глорії виникло зображення кароокої чорнявої жінки – аватарки штучного інтелекту. Тепер роль людського чинника в подальших приготуваннях була зведена до мінімуму. Люди тепер не могли втрутитися в подальший процес. Все вирішував позбавлений емоцій штучний інтелект.

— Говорить Глорія, пасажирам та членам екіпажу зайняти свої місця в кріслах.

Глорія ввімкнула останню діагностику, доповівши в Сідней, що всі системи корабля працюють у штатному режимі. Добігала остання хвилина перед стартом. Почався останній відлік.

Спокійний, мелодійний і позбавлений хвилювання, впевнений голос штучного інтелекту діяв на людей заспокійливо. Якщо щось трапиться Глорія сама прийме найбільш оптимальне рішення.

— Десять, дев’ять, вісім, сім, шість, п’ять, чотири, три, два, один. Старт!

Андрій Марчук не зводив очей з екрану монітора, який передавав зображення Глорії із зонда що висів поряд з кораблем, побачив як розгінний блок засвітився яскравими блакитними вогнями. Перші секунди нічого не змінилося. Велетенський корабель ніби завис у просторі. Але ледь помітно поверхня Місяця і платформа орбітальної станції почали пливти до краю екрану. Одночасно на зображенні із зонда велетенська сигара Глорії почала спочатку поволі почала віддалятися, а потім все швидше і швидше. Всі пасажири та члени екіпажу відчули як їх почало притискати до спинок крісел. На екрані було видно як хвостова частина Мустанга засяяла блакитним сяйвом і корабель ніби повис поряд з Глорією. Описуючи у просторі велику дугу Глорія націлювалася носом прямо на невеличку зірку. Трейсі натиснувши на кнопку пульта збільшила зображення перевівши його на телескоп і тьмяна зірочка різко збільшившись у розмірах розпалася на дві близько розташовані зірки – бінарна зоряна система Альфа Центавра, мета подорожі. Поряд з ними виникла третя, значно менш яскрава – червоний карлик Проксіма Центавра.

Швидкість все зростала і скоро на екрані люди вже бачили оповиту хмарами сферу Землі, а біля неї меншу кульку Місяця.

Минуло здавалось ціла вічність і ось нарешті почувся голос штучного інтелекту:

— Третю космічну швидкість перевищено, проводжу корекцію курсу.

Три зірки трохи перемістилися в самий центр екрану. Мустанг трохи віддалився, але продовжував висіти у просторі неподалік.

Згодом знову почувся голос Глорії:

— Паливо першої ступені закінчується. Швидкість корабля 38 кілометрів за секунду. Всім приготуватися до скидання розгінного блоку.

Згодом люди відчули ледь-помітний поштовх.

— Розгінний блок відділився, іонні двигуни другого блоку працюють у штатному режимі, – повідомив голос Глорії.

— Щасливої дороги, – долинув голос Томаса Ноеля.

— Увага членам екіпажу та пасажирам, можете відстібнути паски безпеки і покинути крісла, – долинув голос Глорії!

Андрій на моніторах бачив як люди почали рухатися по всіх відсіках Глорії. Всі почали займатися завчасно визначеними справами, одні почали розпаковувати і розкладати гідропоніку в оранжереї, інші налаштовувати прилади для астрономічних та астрофізичних досліджень, інші почали наводити лад в житлових приміщеннях у який тепер вони повинні були прожити кілька років.

Командор Райдер покликав Ріо Накаяму і наказавши Андрію прийняти командування першою вахтою рушив оглянути корабель. Першими на шляху були каюти членів екіпажу та пасажирів. Люди були зайняті розпаковування своїх особистих речей, кожен був заклопотаний своєю справою. Всі облаштовувалися щоб прожити тут ціле життя. Іноді серед пасажирів можна було побачити дітей – деякі сім’ї були з дітьми, проте у більшості сімей діти народяться вже тут, на борту Глорії.

Далі їх шлях пролягав через оранжерейні відсіки. Тут вже також кипіла робота. Відсіки були величезні, циліндричної форми. Обертання корабля створювало гравітацію і люди ходили по стіні корпусу корабля який одночасно служив підлогою. По центру корабля ніби серцевина проходила система штучних сонць – потужних яскравих ламп завдяки яким у рослин повинен був відбуватися фотосинтез. Весь відсік поділений на безліч секцій, в яких люди вже висаджували саджанці, сіяли насіння в гідропонні контейнери та спеціально підготовлений субстрат. Скоро тут будуть сади, плантації на яких будуть збирати врожаї овочів та фруктів. Райдер і Накаяма привітавшись з людьми цікавилися чим вони займаються. Ось одні розпаковували прозорі контейнери в яких знаходилися саджанці лимонів, апельсинів, мандаринів, яблунь, груш та багато інших дерев, кущів та трав’янистих. Скоро цей величезний простір буде вкритий зеленню. Всі ці рослини були плодами генної інженерії, їх спеціально створили для цієї подорожі. Ось кілька чоловік розставляють контейнери, з яких дістають зелені вже квітучі кущики суниці. В іншому відсіку люди сіяли насіння з якого скоро будуть збирати врожаї кукурудзи, пшениці, ячменю, інші вже висаджували картоплю та батат.

Завідував оранжерейним відсіком вчений-біолог Войцех Ковальський. Привітавшись з командиром та його помічником доктор Ковальський повів їх між секціями докладно розповідаючи хто чим займається. Ось нарешті він привів їх у секції, які помітно відрізнялися від інших.