Пілігрим

В другій половині 25 століття люди нарешті навчилися видобувати антиречовину і утримувати її в спеціально сконструйованих контейнерах. Перші випробування двигунів на антиречовині, незважаючи на всі складнощі та невдачі вселяли надію на міжзоряні польоти.

18 травня 2595 року, космічний корабель Блискавка з анігіляційним прискорювачем під керуванням пілота Космофлоту капітана Стівена Райдера вперше в історії досяг швидкості в 1/10 швидкості світла. Так був започаткований проект Пілігрим. Проект перших міжзоряних польотів. Проект у якому брало участь майже все людство. Було спроектовано, а потім зібрано на орбіті Місяця два велетенських кораблі, які отримали назви Глорія і Флорія. Політ планувався в один кінець. Саме так Людина освоювала Марс, супутники Юпітера та Сатурна. Переселенців ретельно добирали по всьому світу. 7200 людей. До їх числа увійшли представники всіх рас та десятків народів. Оскільки досягти нового світу за розрахунками вчених потрібно було приблизно 45-50 років, то було зрозуміло, що кінця подорожі досягнуть діти та онуки тих хто починав шлях. Саме тому відбір проводився дуже ретельно. Перевагу надавали молодим сім’ям, в більшості випадків без дітей. Проводилося тестування на психологічну сумісність, на расову, релігійну, національну та культурну терпимість, на перенесення людьми тривалої ізоляції. Крім того склад обох команд відбирався так, щоб максимально урізноманітнити їх з точки зору генетики, щоб зменшити ймовірність прояву спадкових захворювань.

Окремого опису потребують самі кораблі. Враховуючи не лише основний модуль, який повинен був доставити колоністів до мети, а й відсіки першої, другої, третьої та четвертої ступені довжина кораблів досягала 16 кілометрів. Основний модуль мав близько 10 км в довжину та близько кілометра в діаметрі. Для створення штучної гравітації ідентичної земній, модуль повинен був обертатися під час подорожі.

Спочатку потужний розгінний блок повинен був вивести корабель з орбіти навколо Місяця, спрямувати його в напрямку зоряної системи Альфа Центавра. Після досягнення швидкості більшої за третю космічну і відпрацювавши весь запас дейтеріду літію, розгінний блок через три години повинен був відділитися. Після цього почнуть працювати плазмові іонні двигуни другої ступені. Вони повинні були протягом тижня розігнати судно до швидкості, що перевищувала 1/1000 швидкості світла. Після цього також відпрацювавши запас дейтеріду літію двигуни відділялися. Далі в дію вступали фотонні двигуни третьої ступені. За два тижні роботи швидкість повинна була перевищити 1/100 швидкості світла. Після її відділення від корабля починав працювати основний анігіляційний блок. Від стикання в реакторі речовини та антиречовини утворювалася величезна кількість енергії, яка розжене основний модуль до швидкості понад 1/10 швидкості світла приблизно за вісім тижнів. Після відділення, анігіляційний блок повинен був змінити курс, відійти далеко вбік від траєкторії польоту і самоліквідуватися.

Після цього корабель та люди на ньому мали продовжувати свій шлях самостійно, за інерцією.

Приблизно за рік до досягнення подвійної зоряної системи повинні ввімкнутися гальмівні блоки з термоядерними та анігіляційними двигунами аналогічні розгінним блокам уже в носовій частині, які поступово зменшать швидкість, і по черзі відділяться від корабля, після чого кораблі зробивши обліт зірки вийдуть на орбіту планет з допомогою фотонних маневрових двигунів. Глорія повинна була долетіти до планети Цирцеї навколо більшої і яскравішої зорі системи – Альфа Центавра А. Планета Ванадіс, на орбіті навколо іншої зірки – Альфа Центавра Б була метою для переселенців з Флорії.