Краяла-517

Покинувши гостинну Валлу-223, «Блискавка» за порадою Лани взяла курс до найближчого помаранчевого карлика і планет під назвою Краяла 517 і Краяла 518 – світи виду мейзі. Це була подвійна система сонць, на відстані, яка приблизно дорівнювала відстані від Сонця до Нептуна, неподалік помаранчевого карлика оберталася його компаньйонка, зоря червоний карлик, з планетою населеною видом морі. Лана сказала, що це Краяла-519. Навколо цієї зоряної системи рухалися зо два десятки червоних карликів на відстанях від кількох до кількох десятків світлових років. Лана повідомила, що всі ці зорі мають населені планети з моріанською біосферою.

«Блискавка» вийшла на орбіту Краяли-517. Планета була трохи меншою за Землю, як і всі планети мейзі. Океан мав переважно зеленувато-смарагдовий колір, часом зеленкуватий колір мали атмосфера та хмари. За словами Лани це забарвлення було результатом наявності в атмосфері та гідросфері кількох видів літаючих та плаваючих мікроскопічних рослин. Краяла-517 мала два супутники, Краяла-518 – один! Всі вони покриті штучним океаном, мають штучну атмосферу утримувану силовими полями і штучні магнітні поля. Поки команди готувалися до висадки на планету, Лана інструктувала екіпаж особливостям поведінки під час відвідин планет, оскільки капітан Марчук вирішив відвідати всі три планети, але ретельніше дослідити саме Краялу-517.

— Чоловіки, ніколи не починайте розмови з жінками першими, першими можете привітатись, але чекайте, коли вони почнуть розмову з вами. На планеті живуть ті ж види, що й в інших світах Зоряної Федерації, але господарі тут мейзі, крім Краяли-519, це планета морі. Кріони, тріни та лорні полюбляють домінувати під час розмови, мейзі та лорні навпаки, будуть намагатися підлаштовуватись під ваші дії. Але пам’ятайте, в ряді випадків визначити видову належність візуально буває дуже важко, кожен вид має ряд різноманітних рас, у морі їх дві, у мейзі чотири, у аторі – сім, у лорні, трінів та кріонів їх по вісім. Вибачте, після появи фреян у аторі тепер також вісім рас. Кожен десятий кріон, кожен сотий трін та один з тисячі лорні є телепатом, їх визначити легко за плямистою трикольоровою шкірою. Телепати являють собою окрему расу в кожного виду. Всі ознаки кожної раси телепатів є абсолютно домінуючими і повністю передаються у спадок дітям за материнською лінією, до того ж гени дублюються нанороботами на другу нитку ДНК отриману від батька. Від батька ознаки телепата дітям не передаються, нанороботи вирізають гени з ДНК.

Несса, Умберто Суарес, Макс Циммерман та Інга готувалися відвідати на катері Краялу-519. Арне Свенсон, Малія, Клео і Юна готувалися до польоту на Краялу-518. А Влад Марчук, Сурі, Тімо Рінне та Лана готувалися телепортуватися на Краялу-517.

— За час нашої відсутності старшим офіцером на зорельоті буде Кен, його помічником Сузі, – наказав капітан Марчук.

Першою відбула група на Краялу-519. Пілотувала катер Несса. Летіти довелося майже дві години враховуючи, що Краяла-517 та Краяла-519 знаходились якраз на максимально віддалених одна від одної точках своїх орбіт. Планета дуже нагадувала Манс, такі ж червонуваті ліси, червоно-рожевий океан та рожеве марево атмосфери з червоно-рожевими хмарами, відрізняючись від нього лише обрисами материків. Несса рішуче повела катер в атмосферу.

— 30 кілометрів на секунду, чи не занадто швидко рухаємось, не згоримо в атмосфері? – спитав Макс Циммерман з тривогою поглядаючи на оранжеве полум’я, що спалахнуло навколо катера.

— Я це вже неодноразово робила на Теї та Фреї, удар прийме на себе силове поле, а атмосфера погасить швидкість.

Швидкість дійсно зменшилась, Несса ще пригальмувала реверсними двигунами.

— Вісімсот кілометрів на годину, силове поле можна вимкнути, давайте знайдемо місце для посадки.

— Ось між озером та морем ряд білих площадок із зеленими колами для посадки, – вказала Інга на смужку суходолу між двома водними акваторіями Там вже стояли кілька катерів різного розміру.

Катер завис на мить над поверхнею і м’яко опустився на білу матову поверхню. Всі четверо за хвилину вже крокували в напрямку густих червоних заростів червоного хвоща намагаючись якомога швидше адаптуватися до гравітації планети, яка на 20 відсотків була менша за земну. Ледь вони ступили на стежинку між двома рядами хвощів, як несподівано з’явилася зграйка якихось дрібних, напівпрозорих схожих на маленькі оранжеві медузи організмів і густо обліпили всіх чотирьох. Вони завмерли, побоюючись поворухнутися і не знаючи як себе поводити.

— Не турбуйтесь, це фансіни, вони абсолютно безпечні – почувся чийсь голос.

Всі повільно обернулися. Поряд з ними стояла жінка-морі з двома маленькими дітьми, хлопчиком і дівчинкою.

— Чому вони зацікавилися лише нами, інших вони не помічають? – спитала Несса.

— Таке може бути лише в одному випадку – фансіни чомусь завжди цікавились тими людьми, у яких з метою лікування були видалені інсектоїдні гени, але захворювання на білу лихоманку дуже рідкісне, і всіх хто пройшов курс лікування на всій цій планеті лише двоє і вони морі. Іншим видам це захворювання невідоме. А ви явно всі аторі. Хто ви тоді?

— Ми прибули з самого центру Безполітної Зони на зорельоті «Блискавка», мене звати Макс, це Інга, Несса та Умберто, – відповів Макс Циммерман, вважаючи, що вже можна відповідати, – ми з планети, яку ми називаємо Земля, Несса та Умберто з планети Тея.

— У вас у всіх відсутні гени інсектоїдів, отже ви первинні аторі, – зробила висновок моріанка, – моє ім’я Рута. Я лікар. Працюю в лікарні тут неподалік, це діти моєї сестри, я проводжаю їх до школи. Моя зміна в лікарні щойно завершилася. Давайте я зараз відведу дітей і ми зможемо поговорити.