Валла-223

Тімо із Максом якраз саме були на вахті, коли вони увійшли в зоряну систему.

— Перша планета розміром з Марс, дуже близько до зорі, там де в Сонячній системі знаходиться Меркурій, – Макс ретельно вивчав зоряну систему.

— Там де у нас Венера знаходиться Валла-222, на місці Марса – Валла -224, а ось і Валла-223. Три планети однакового розміру, мають по одному супутнику, – додав Тімо.

— Супутники розміром з наш Місяць, повністю покриті океаном, опоясані стільникоподібними платформами штучних континентів, – продовжив Макс.

— А ось і пояс невеликих планет там де у Сонячній системі знаходиться пояс астероїдів, 24 планети покриті океаном, орбітальні нанодзеркала, плаваючі платформи по екватору.

На місток зайшов капітан Влад Марчук і тут же пробіг вертикальний спалах світла і матеріалізувалася Глорія.

— Міас наполягає, щоб ми взяли пасажира на борт, вірніше пасажирку. Планета номер 11 поясу малих планет.

— Добре, я відправлю планетоліт, Клео, приготуйся до польоту.

— Міас чомусь наполягає, щоб полетів лейтенант Тімо Рінне, і чомусь сам, – заперечила Глорія.

— Дивно, чому саме так? Лейтенант Рінне ще ніколи не літав сам без супроводу на місії.

Трохи подумавши Влад Марчук нарешті прийняв рішення:

— Глоріє, запрограмуй катер номер чотири на політ до планети номер 11 поясу малих планет, і приготуйся взяти керування на себе у випадку позаштатної ситуації. Лейтенанте Рінне, приготуйся до польоту.

Катер відділився від корпусу «Блискавки» і зореліт почав віддалятися. Тімо трохи пошкодував, що він не побачить, як зореліт вийде на орбіту планети. Оскільки «Блискавка» ще не встигла пригальмувати і рухалася з четвертою космічною швидкістю, Тімо дочекався поки катер не віддалиться на безпечну відстань від зорельота і увімкнув нейтронні двигуни. Ледь-помітна крапка зорельота миттєво зникла. Через півтори години катер вже виходив на орбіту невеликої, покритої водою та серпанком хмар планети. «Діаметр близько півтора тисяч кілометрів» – визначив Тімо. Ось він помітив шість рядів шестикутних платформ, які опоясували планету. «Цікаво, кого я тут повинен забрати», – думав він. По корпусу катера пробігла зелена блискавка – силове поле.

— Платформа номер вісім, на моніторі її помічено зеленим колом, сідай на посадкову платформу, – почув Тімо голос Глорії.

Катер повис над білою поверхнею в центрі зеленого кола і м’яко сів. Відчинивши люк Тімо ступив на платформу. І відразу відчув свіже морське повітря. Вітер куйовдив йому волосся.

— Йди по доріжці обсадженій платанами, – підказала Глорія.

Тімо швидким кроком перетнув відкритий простір і пішов по тінистій доріжці. Далі доріжка проходила крізь густі посадки цитрусових, пальм, і о диво звичайної земної шовковиці, фундука, яблунь, груш. Крізь зарості проглядався ряд охайних світлих будиночків зі сріблястими дахами.

— Прямуй до найвіддаленішого будинку в гаю з волоського горіха, – знову підказала Глорія.

Тімо ступив під зелені шати горіхового гаю і наблизився до будинку. Перед будинком він побачив невеликий фонтан в центрі штучної водойми. Струмені води спадали у водойму, у прозорій воді якої плавали зграйки різнокольорових рибок. А на березі водойми він побачив надзвичайно вродливу молоду жінку у яскравому жовтому одязі. Шкіра кольору достиглої кави, темне волосся і карі очі, білосніжна посмішка на обличчі, коли Тімо наблизився. Від її краси у Тімо перехопило подих.

— Вітаю вас, моє ім’я Тімо Рінне, я із зорельота «Блискавка». Мені наказано підібрати пасажира з цієї планети. Наш штучний інтелект спрямував мене до цього будиночка.

— Привіт, мене звати Лана, я вже давно вас очікую, – і повернувшись кудись за зелену щільну стіну живої огорожі вона когось покликала, – Сузі, Міла, завершіть годувати рибок, я вже відбуваю.

Із-за зеленої огорожі вийшли ще дві гарні дівчини одна з білявим волоссям, блакитними очима і молочно-білою шкірою, інша дуже нагадувала японку, але шкіра її була темнішою ніж у Лани і смарагдово-зелені очі дивилися на Тімо, статура її була більш міцною ніж у людей із Землі. «Лорні» – миттєво упізнав її вид Тімо. Привітавшись з обома, Тімо тут же підхопив валізу, яку взяла Лана і вони попрямували доріжкою до катера. Міла і Сузі проводили їх до платанової доріжки.

— Лана, це зовсім земне ім’я, – сказав Тімо, щоб почати розмову.

— Імена на багатьох планетах та навіть у різних видів часто співпадають. Я етнограф. Проживаю на Валла-223, тут буваю час від часу. На Одинадцяту прилетіли і оселилися ряд цікавих з етнічної точки зору сімей і я часто прилітаю їх вивчати. Є й інші види, Міла – лорні, вона разом із аторі Сузі мені допомагають. Міас сказав, що ви прилетіли з раніш закритих планет, цікаво буде їх відвідати. Я буду супроводжувати вас у вашій подорожі по простору Зоряної Федерації.

Міла втрутилася в розмову.

— І ти, ймовірно хлопчик з не зовсім правильною поведінкою, саме тому Міас і наполіг щоб прилетів сюди саме ти.

— Що це значить? – здивовано спитав Тімо.

— Ти не здогадуєшся? Неправильною поведінкою Міас вважає відсутність у тієї чи іншої особи сім’ї і йде на всякі хитрощі щоб це змінити.