Манс

Наступного дня, в кабінеті другого помічника капітана Сурі сиділи Сурі, Дана, Малія, Тая та три інші жінки з Фатіони-7.

— Згідно правил визначених Міасом, нічого надзвичайного вчора не трапилося, стосунки між представниками інших видів у нас є природніми, але вони як правило є нетривалими через те, що представники різних видів не можуть мати спільних дітей, – говорила найстарша смаглява жінка, – єдине, чого не врахувала Дана, що Тімо прибув зі світу, де незнайомі з іншими розумними видами, а також те, що Земля не відноситься до світу, де панують жінки. Схоже такий устрій ми отримали від інсектоїдних пращурів, де панували королеви колоній. Але на Землі все могло бути зовсім інакше.

— Нам це відомо, фреяни жили тисячі років поряд з нами і звикли до нашого способу життя, переселенці із Землі досить швидко до цього звикли. Питання в тому, як це сприйняв Тімо, – промовила Сурі.

— Я вважаю, що все гаразд, Арне розповідав мені, що на Землі в окремих народів в окремі періоди історії панували жінки. Причому востаннє це було всього кілька століть тому, – висловила свою думку Малія.

— Це могло трапитися не випадково, це могла бути чергова провокація Міаса, а могло все обійтися і без втручання суперінтелекту, що гадати, – продовжувала та сама жінка, яку називали Таріна, – капітане Сурі, ти ж сама знаєш, що у випадку порушення протоколів Міаса втрутилися б нанороботи та наноімплантанти скоригувавши поведінку, а тут вони ніяк не відреагували.

— Отже, черговий досвід зіткнення світів залишиться без негативних наслідків, – підсумувала коротеньку, суто жіночу нараду Сурі.

Тімо тим часом перебував на містку на черговій вахті. На моніторі вже звична картина темного потоку гіперпросторового тунелю та різнокольорові вогники пульту керування.

— Щось ти сьогодні надто мовчазний, не такий як завжди, що сталося? – спитав його Арне.

Тімо хотів було відмовчатися або вигадати щось, але сьогодні йому не пощастило, на вахті разом з ними був телепат Кен. Він миттєво прочитав думки Тімо.

— Можеш про все розповісти, – сказав Кен Тімо.

Тімо коротко розповів Арне про те що сталося напередодні.

— Не пам’ятаю жодного правила та наказу, який би ти порушив, протоколи Міаса також, там заборони стосуються лише відносно зради дружині або спроб стосунків з одруженою жінкою.

— Отже, виходить дозволено все, що забули заборонити, – розгублено промовив Тімо.

— Друзі, ви про що говорите? Коли б ви спробували б порушити протоколи Міаса, вас просто зупинили б ваші наноімплантанти. Ось і весь секрет високоморальності суспільства на Фреї, Міас активував ці захисні механізми ще в часи імператора Нії, – завершив дискусію Кен.

Довгоочікуваний загадковий Манс був усе ближче. І ось настав момент, коли «Блискавка» вийшов з гіперпростору біля тьмяної червоної зорі. Нарешті вимкнулася і енергетична сфера нейтронного двигуна, вони змогли чітко роздивитися планету. Вона була трохи менша за Землю, супутників у неї не було, з протилежного від сонця боку над планетою на досить значній відстані, оточуючи її з трьох боків висіла величезна блискуча півсфера. Тімо був якраз не на вахті і вирішив подивитися на Манс з кают-компанії

— Нанодзеркало, – пояснила Дана, яка вже була поруч з Тімо, – воно спрямовує світло зорі на нічний бік планети. Тому всі планети Морі – це планети вічного дня. Температура і освітлення на поверхні завжди однакові незалежно від часу доби та широти перебування. Там завжди тепло, ніколи не буває ні холоду ні спеки, ніякої гамма-, рентгенівської та ультрафіолетової радіації, світло від зірки дуже м’яке.

Дана швидко перелаштувала щось на пульті і на екрані виникла зірка. Вона була дивною – полюси були майже темними, а вздовж екватора червоного карлика вона яскраво світилася. Над полюсами зірки висіли два великих нанодзеркала, повернутих вигнутим боком до зірки.

— Модулі Міаса допомагають затемнити полюси, збільшити яскравість світіння екваторіальної зони, і спрямовують потік частинок сонячного вітру від екватора до полюсів, змінюють спектр світіння зорі – практично повністю зникає короткохвильове жорстке випромінювання. Дзеркала також спрямовують сонячне випромінювання в площині екватора. Це дозволяє розширити зону життя за межі зони припливного захоплення. Сонячний вітер взагалі не потрапляє на планету. Я приєдналася до місцевої оглядової системи, щоб ми могли бачити все.

Пальці Дани знову пробігли по пульту і на екрані виникли десятки невеличких планет, які розташовувались далі від світила ніж планета і повністю кільцем оточували зірку.

— Це колишній пояс астероїдів, його було тераформовано, перетворено на систему невеликих планет. Їх поверхня повністю вкрита океаном.

— А що це? – спитав Тімо, – помітивши на кожній планеті, вздовж екватора кожна ніби опоясана якимось утворенням, що складалося з близько розташованих шестикутних утворень, які нагадували бджолині стільники.

— Це система штучних континентів – кожна планета опоясана мережею величезних шестикутних плаваючих платформ. На платформах створена штучна гравітація, атмосфера навколо кожної карликової планети утримується за допомогою силових полів, таких самих як те що утримує атмосферу супутника Фреї Міри, про яке ти мені розповідав.

Зовні Манс був схожий на Землю, крім кольору – червонуваті материки, рожеві океани під маревом спіральних рожево-червоних хмар, рожеве марево атмосфери, гравітація була на 20% меншою за земну, атмосферний тиск і склад атмосфери був схожий на атмосферу Фреї і Теї. На орбіті перебували одночасно десятки великих кораблів і сотні малих, сканування на наявність нейтронних ядер та штучних сингулярностей засвідчила, що тут були і зорельоти і планетольоти.