Громадяни Зоряної Федерації

Тімо і Макс спостерігали, як гостинна Фрея і два її супутники поступово зникають у далині. Враження, яке вона справила відкарбувалося в пам’яті разом із жалем, що такою ж барвистою і наповненою розмаїттям живих істот могла б бути і Земля. Могла б бути, коли б не безвідповідальні дії виду Homo sapiens.

— Нейтронні генератори працюють нормально, двигуни працюють у штатному режимі, – звітував мелодійний голос Глорії.

Зірки миттєво потьмяніли, коли навколо них виникла енергетична сфера, а через годину «Блискавка» вже мчала в гіперпросторовому тунелі до далекого і невідомого Манса.

За словами Арне Свенсона, немає нічого нуднішого ніж політ у гіперпросторі. Не видно ні зірок, ні планет, ні квазарів, ні галактик, лише темна рухлива завіса потоку гіперпросторового тунелю. Проте Тімо нудьгувати не довелося, цього не дозволили Капітан Марчук, Арне Свенсон, Сурі, Кен і дружина Кена фреянка на ім’я Тая. Крім чергувань на містку, вони зайняли час Тімо, Макса і решти землян навчанням мови, знанням і технологіям Міаса. Часом до вчителів приєднувалися інші мешканці системи Альфа Центавра, фреянин Клео, його дружина теянка Юна, Несса, доктор Суарес та іноді інші члени екіпажу. Так проминуло більше п’яти місяців. Наближалася межа за якою закінчувалася Безполітна Зона і вони побачать загадковий Манс. Хвилювання екіпажу зростало. Що вони побачать там? Як їх зустрінуть?

В той день було звичне нудне чергування, коли нічого не стається, вахтова зміна просиджує шість годин слідкуючи за приладами, за якими й так уважно стежить Глорія.

— Капітане Марчук, зайдіть на місток, – почувся як завжди мелодійний голос Глорії, чомусь по загальному зв’язку.

Влад через дві хвилини був на містку. Цікаво, чому Глорія не повідомила його про справу відразу ж безпосередньо на місці його перебування, а запросила в рубку та ще й по загальному зв’язку?

— В чому справа?

— Капітане, я зараз зміню курс корабля. Ми отримали сигнал з проханням про допомогу переданий нам через Міаса.

— Звідки сигнал, і від кого?

— Третя планета системи ось цього червоного карлика, – на екрані виникло зображення зірки, – через чотири години ми будемо на місці, «Блискавка» найближче судно до цієї системи, наказано підібрати пасажирів, сім життєвих форм.

— Добре, дій.

— Курс корабля змінено, – повідомив Арне.

Через три години «Блискавка» вийшла з гіперпростору, а ще через годину вже прилаштувалася на орбіті покритої суцільною завісою хмар планети. Суцільну ковдру хмар безперервно пронизували блискавки.

— Телепортувати їх на Глорію ми не можемо, занадто великі перешкоди для телепорта в атмосфері, доведеться скористатися катером.

— Арне і Клео, готуйтеся до польоту, – наказав Влад.

— Капітане, можна і мені полетіти з ними? – попрохав Тімо.

— Катер призначено для п’ятнадцяти людей, п’яти тон вантажу, і за шкалою Міаса ризик спуску на планету визначено як «допустимий», – роздумував капітан Марчук, – добре, лейтенант Рінне, готуйтесь до місії.

Катер швидко наближався до бурхливої атмосфери планети. Арне Свенсон вирішив увійти в атмосферу під гострим кутом. Наближаючись до завіси хмар, пронизаних розрядами блискавок він сповільнив швидкість і увімкнув антиграв. Силове поле захищало їх від метеоритів та електричних розрядів. Катер пірнув у каламутну завісу. Арне, Тімо і Клео відчули турбулентність навіть незважаючи на захисний екран, потім бортовий комп’ютер катера зміг погасити коливання. Майже півтори години вони пробивали сіру каламуть, поки нарешті внизу проглянули вершини гір. Безліч вулканів викидали вгору чорні колони пірокластичних потоків, часом внизу яскраво світилися оранжеві ріки розжареної лави.

— Не вельми гостинна планета, – промовив Клео.

— Нагадує вхід до пекла, – підтримав його Арне.

— Схоже Данте помилявся, пекло набагато гірше ніж він описував, – висловив свою думку Тімо, – тільки, де в цьому пеклі ми будемо їх шукати?

— Якщо вірити карті, яку нам передав Міас через Глорію, вони знаходяться приблизно за двісті кілометрів звідси, на плато, там платформа повинна бути більш стабільною – відповів Арне.

Арне змінив курс кратера трохи лівіше, маневруючи між чорними колонами пірокластичних потоків. Атмосфера була втричі щільнішою за земну, і за словами Клео, який встиг зробити аналіз, складалася переважно з вуглекислого газу, азоту, оксиду сірки, а хмари із суміші крапель сульфатної та хлоридної кислот.

— Судячи з баз даних Міаса, які нам переслала Глорія, планета має металічне ядро і силікатну мантію, але містить набагато більше карбону ніж Земля, Фрея та Тея і схоже вкрита корою з графіту та різних химерних алотропних модифікацій карбону, наприклад графіну, графену, фулерену, та інших, можливо є великі поклади алмазів, – сказав Арне.

— Сумніваюся, що вони в цьому пеклі шукали алмази, – вголос подумав Тімо.

— Ось і плато, дивіться, тут вулканічна активність менша, але місцями із тріщин пробиваються струмені газів, – вказав на монітор Клео.

— Спробую просканувати місцевість на наявність біосигналів, ага ось і радіомаяк, в десяти кілометрах від нас, трохи праворуч, – повідомив Арне.