Капітан Влад Марчук

Таня вимкнула зв’язок. На містку запанувала тиша. Макс, Стелла, Тімо, а також Ден і Улоф, які за цей час увійшли до рубки мовчали, не вірячи почутому. Коли Акула спустилася на платформі на Землю минуло чотири години. Раптом на екрані монітора з’явилося обличчя знайомого екіпажу Акули чергового по космопорту Курта Вебера.

— Лейтенанте Циммерман, зайди до диспетчерської, тебе тут очікують.

Прихопивши із собою Тімо, Макс Циммерман сів в електрокар і помчав до будівлі диспетчерської, яка здалеку поблискувала склом і металом. Швидко піднялися ліфтом та третій поверх, де розміщувалась простора зала диспетчерської. Поряд з Куртом Вебером стояв високий міцний русявий чоловік в уніформі блакитного кольору із золотими блискавками на рукавах. Помітивши Макса і Тімо, Курт Вебер щось сказав йому і вказав на Макса.

— Доброго дня, – першим привітався Макс, – я Макс Циммерман, командир екіпажу малого транспортного рейдера Акула, це мій перший помічник Тімо Рінне.

— Я Влад Марчук, капітан зорельота «Блискавка». Шість місяців тому ми прибули на Землю з системи Альфа Центавра. Я і моя родина зараз мешкаємо на другій планеті більшої зорі системи, яку місцеві мешканці називають Фрея. Я розшукав своїх родичів по батьковій лінії, не дуже вдало, вони покинули Землю, тепер шукаю по материнській. Мою матір звали Марта Циммерман, а її батька Дітер Циммерман. Давайте спустимось на перший поверх, посидимо за столиками, поговоримо, я познайомлю вас зі своєю родиною.

— Мій дід Клаус Циммерман, його старший брат Дітер відправився в політ до Альфа Центавра в 2620 році.

— Я вже відвідав твоїх батьків, вони повідомили, що ти відбув до Еріди на кораблі «Акула».

Ліфт спустив всіх трьох на перший поверх, на м’яких зручних кріслах за столиком Тімо помітив гарненьку жінку в такій же уніформі як і у Влада Марчука і двох дітей – дівчинку і хлопчика. Їхній вигляд був незвичний, вони мали темну плямисту шкіру з плям чорного, темно-коричневого та темно-зеленого кольору. Влад повів Макса і Тімо до них.

— Познайомтесь з моєю дружиною, її ім’я Сурі, вона фреянка. А це мої діти – старша донька, її звати Тая, а хлопчика – Андрій. Присідайте, у нас є до вас пропозиція.

— Макс, – привітавшись представився Макс Циммерман, – а це мій перший помічник Тімо Рінне.

Коли знайомство закінчилось, вони розташувалися за столиками, Влад коротко розповів, що сталося після відбуття Глорії із Землі.

— Наша подорож до Фреї тривала 47 років, я народився вже на борту Глорії. Ми вирішили називати планету до якої прибули не Цирцея, а іменем, яке дали їй місцеві мешканці. Фрея трохи більша за Землю, має на 20 відсотків більшу гравітацію і в півтора рази щільнішу атмосферу. Клімат помітно тепліший ніж на Землі. Я був пілотом першої команди, що спустилася на поверхню на катері. Ми виявили, що біосфера Фреї споріднена із земною, оскільки 130 тисяч років тому всі живі організми планети були завезені сюди із Землі розумними комахоподібними істотами з далекої планети. В тому числі і люди. Інсектоїди вимирали через загибель своєї планети під час вибуху супернової і тому, потужний штучний інтелект Міас зробив спробу врятувати інсектоїдів. Фрея і її сусідка Тея стали дослідними лабораторіями. Міас генетично змінив переселених на Фрею і Тею людей, і на основі людської ДНК створив нові тіла для інсектоїдів і переніс в них їхню свідомість. Саме так і виникла раса до якої належить Сурі. Вони зберегли деяку частину інформації про своїх предків, але тепер генетично вони майже не мають з ними нічого спільного.

Влад дуже довго розповідав про життя на Фреї і Теї, як вони облаштували свій побут, як тривалий час були змушені переховуватись всередині Червоної гори від гамма-радіації місцевого світила, потім познайомились з місцевими жителями, про те як Влад познайомився із Сурі, як знайшли врешті решт зореліт «Блискавка» біля другої планети червоного карлика Проксіма Центавра, при допомозі Міаса та Таїс його відновили і прибули на ньому сюди, до Землі.

— У нас є для вас пропозиція, відбути з нами у далеку подорож до планети Манс. Для нас це також буде перша мандрівка.

Макс і Тімо відразу ж погодилися – побувати біля далеких незвіданих світів це мрія кожного офіцера Космофлоту.

— Отже, із завтрашнього дня ви прибудете на Блискавку для підготовки до польоту, – підсумував Влад, – враховуючи, що на даний момент Світовий уряд та керівництво Космофлоту готове виконати будь-яке наше бажання, чи є у вас яке-небудь прохання?

— У мене є, – відповів Макс.

Екіпаж Акули того дня так і не дочекався свого капітана та його помічника. Вранці до їхнього готелю, коли команда у повному складі снідала у ресторані на першому поверсі готелю, нарешті з’явилися Макс Циммерман і Тімо Рінне. Макс тримав в руці невеличкий кейс.

— Доброго ранку, друзі, – привітався їх обвівши екіпаж поглядом.

Присівши за столик недалеко від них так, щоб його бачив весь екіпаж, Макс відкрив кейс дістаючи з нього інформаційні голографічно-магнітні картки.

— Лейтенант першого рангу Ден Елісон, Апеляційний комітет Космофлоту повторно розглянув твою справу. Твоє покарання скасовується, всі звинувачення з тебе зняті. Тобі повернено офіцерське звання лейтенант першого рангу. Вітаю.

Макс передав картку Дену і продовжував:

— Лейтенант третього рангу Стелла Гарднер. З тебе знято всі звинувачення і повернуто звання лейтенанта третього рангу. Судимість також скасована. Лейтенант третього рангу Улоф Йохансон, комісія з амністії вирішила повністю амністувати тебе і тобі повернуто звання лейтенанта третього рангу та ліцензію пілота елітного лайнера. Цим же рішенням комісія повністю амністує всіх членів екіпажу Акули. Вітаю вас хлопці і дівчата, тепер ви маєте право подати заявки на повернення в еліту Космофлоту. А поки-що, командиром Акули призначено Дена Елісона, першим помічником Стеллу Гарднер. Але це ще не все, Акула отримала відразу кілька заявок на досить прибуткові рейси.