Перший помічник капітана

Антигравітаційна платформа все швидше і швидше піднімалася на орбіту, Тімо відчував як слабне сила тяжіння і ось через дві години підйому, подолавши щільні шари атмосфери платформа нарешті зупинилася. Акула відстикувалася від платформи і попливла в космосі.

— Лейтенант Рінне, займи крісло першого помічника капітана і увімкни передстартовий відлік, всім членам екіпажу зайняти свої місця, – скомандував Макс, – Стелла, увімкни штучну гравітацію. Лейтенант Рінне, проклади курс, Ден та Улоф, проконтролюйте дії лейтенанта Рінне.

Тімо трохи хвилюючись вводив у бортовий комп’ютер корабля дані курсу. Стелла тим часом натиснула кнопку на пульті біля себе і Акула почала спочатку непомітно, а потім все швидше обертатися навколо своєї осі. Люди поступово почали відчувати свою вагу.

— Штучна гравітація 100%, – нарешті відзвітувала Стелла.

— Курс судна прокладено, готовий запустити передстартовий відлік, – повідомив Тімо.

— Курс прокладено вірно, – почувся голос Дена, – можна запускати передстартовий відлік.

— Лейтенант Рінне, давай, – дозволив Макс, – Улоф, увімкни автопілот.

Тімо натиснув кнопку і відразу ж побігли цифри передстартового відліку:

Десять, дев’ять, вісім, сім, шість, п’ять, чотири, три, два, один. Старт!

Корпус корабля ледь-помітно затремтів. На відміну від великих елітних кораблів, де робота двигунів була нечутною, на невеликих вантажних кораблях старт відчувався. Зате малі кораблі значно швидше рушали з місця і набирали швидкість. Поверхня Землі на екрані попливла вбік, а згодом і сама Земля почала зменшуватись у розмірах. Перший рейс Тімо почався. Вже через годину Акула мчала зі швидкістю, що значно перевищувала третю космічну. Ще через годину судно нарешті набрало крейсерську швидкість.

— Екіпаж, можете відстібнути паски безпеки і вільно рухатися по кораблю, – дозволив лейтенант першого рангу Циммерман.

Через три місяці Акула досягла Еріди – однієї з найбільш віддалених об’єктів Сонячної Системи. Залишивши там свій вантаж і взявши на борт мінерали добуті на Еріді та інформацію наукового характеру здобуту вченими і кількох пасажирів з числа вчених станції Еріда-1 корабель відправився у зворотню дорогу. Команда Акули постійно випробовувала вміння Тімо, а лейтенант Циммерман по повній програмі завантажував його роботою. Екіпаж став поступово зі все більшою повагою відноситись до Тімо Рінне, а між собою команда називала свого другого офіцера «малюк Тімо».

Через півроку Акула вийшла на відстань прямої видимості Землі. На вахті в рубці перебували Тімо Рінне і Стелла. Велика імлиста сфера Землі вже займала більшу частину монітора. Тімо розрізняв сотні великих і малих об’єктів на орбіті: кораблі, супутники, станції стеження, великі орбітальні підприємства. Роботи особливої не було і Тімо з Стеллою відверто нудьгували в кріслах займаючи час балаканиною.

— Тімо, ми вже багато про тебе знаємо, але не все, ми знаємо що ти не одружений, думки хлопців розділилися, чи є в тебе дівчина на Землі?

— На даний момент немає, в школі зустрічався з однокласницею, а після того як поступив в Академію вже не мав можливості з нею бачитися, а в самій Академії ні з ким не зустрічався.

— Ну це мені знайомо, навчання забирає багато часу.

— Ти також навчалася в Академії?

— Так, і навіть закінчила вищі офіцерські курси, як і ти, – Стелла сумно зітхнула. Тімо розумів, що вона втратила можливість подальшого кар’єрного зростання так само як і Ден.

Тімо раптом пильно почав вдивлятися в екран монітора. Стелла перехопила його погляд.

— Що ти там побачив?

— Ось зверни увагу, в нижньому лівому куті монітора корабель невідомої конструкції. Або я був неуком в Академії, або кораблів такого типу ще не було.

Внизу на екрані монітора Стелла помітила великий плоский об’єкт, що нагадував за формою наконечник стародавнього списа.

— Жодним чином ти не неук, я також ще не бачила таких кораблів, а літаю вже 11 років.

— Лейтенанте Циммерман, терміново зайди на місток, – оголосив Тімо по загальній мережі.

Через хвилину в рубку зайшов Макс. Тімо і Стелла показали йому дивний корабель.

— Цікаво, хто сьогодні на чергуванні зі знайомих диспетчерів, – Макс сів в своє крісло і на моніторі побігли прізвища чергових диспетчерів.

Макс Циммерман пробіг очима по списку.

— Ага, сьогодні на чергуванні Таня, подруга моєї дружини.

На моніторі перед лейтенантом з’явилося обличчя гарненької русявої жінки.

— Таню, привіт!

— Доброго дня, Макс, – зраділа та, – нарешті ти повернувся.

— Таню, а що це за плоский корабель на орбіті?

— Отже ви ще не знаєте. Відразу після того як Акула відправилась в рейс, до Землі прибув зореліт із системи Альфа Центавра.

— Зореліт? – здивовано вигукнув Макс.

— Зореліт, тобі не почулося. На ньому прибули нащадки першої міжзоряної експедиції, які на кораблях Глорія і Флорія ще в далекому 2620 році відправились до зоряної системи Альфа Центавра. Капітаном зорельота є Влад Марчук, онук першого пілота Глорії.