6 липня 1894 р.
Це був сонячний і теплий день у містечку Нант. Сонце яскраво світило, пригріваючи землю, а легкий літній вітерець продував вулиці, щоб зробити їх бодай трохи холоднішими. Сьогодні субота, тому деякі дорослі не пішли на роботу, а надали перевагу часопроводженню з родиною та дітьми. Саме так і вчинила Мадлен Моро, колись – Лекрерк, коли відправилась на прогулянку з чоловіком Робертом та донькою Марі до зоопарку. Це був чимало не найкращий день у житті маленької п’ятирічної дівчинки, що вперше рушила на знайомство з різноманітними тваринками.
Марі Моро невисока, струнка, життєрадісна дівчинка з коротким русявим й кучерявим волоссям, що торкалось плечей, та м’якими і великими зеленими очима, що ховались за пишними темними віями. Вона мала багато захоплень, серед яких читання книжок та заповнення особистого щоденника, чому її навчила мама, прогулянки містом разом з родиною та друзями і поїдання вишневого морозива.
Зоопарк у Нанті просто величезний: тут проживають щонайменше п’ятдесят різновидів тваринок, привезених з усього світу: величні леви, тендітні фламінго, кумедні мавпенятка, серйозні пуми, хитри лисиці, смішні верблюди, але найбільше дівчинці прийшовся до вподоби бурий ведмедик, що лежав, гріючись на сонці, та насолоджувався самим розпалом літа. Він був дуже схожим на улюблену іграшку дівчинки – містера Вусаня.
Декілька годин щаслива родина ходила цими доріжками, сміялась, радувалась життю та іноді підгодовувала тваринок купленим заздалегідь спеціальним кормом. Лише близько полудня сімейство Моро обійшло зоопарк, тому, змучившись, повернулось додому.
Пообіді щаслива, як ніколи, Марі побігла у свою кімнату на другому поверсі будинку з червоним дахом. Її покої були світлими та просторими – саме те, що потрібно для маленької дівчинки. На вікні були штори з візерунком вишень, біля нього – ліжечко, застелене білим покривалом, що на ньому сиділи м’які іграшки, особливо Марі любила плюшевого кролика на ім’я Бернард та маленького містера-ведмедика, чия шия була перев’язала стрічкою. Також тут був дерев’яний стіл, за яким вона навчалась грамоти та щодня робила нотатки у своєму щоденнику. Сьогодні Марі зробила запис подібний до цього:
«Дорогий щоденничку!
Сьогодні я, мама і тато відвідали зоопарк! Мені він дуже сподобався, особливо ведмедик, що схожий на мого містера Вусаня. Ще я бачила тигра, вовка, мавпочок, оленя і лисичку. Також я познайомилась з дівчинкою Летті, що живе неподалік від зоопарку. Вона дуже гарна і розумна, має довге світле волосся і смішні брекети на зубах. Їй також майже шість, тому сподіваюсь, що ми потрапимо в один клас у школі.
Після зоопарку ми пішли гуляти містом і купили морозиво. Я обрала дві кульки вишневого, мама – одну кульку шоколадного й одну пломбіру, а тато – дві порції ванільного. Але тато такий тато, він своє впустив на дорогу і його з’їла собачка. Я думаю, що це хороший вчинок, але він чомусь засмутився.
Скоро я піду читати книгу про принцес або писати нудні прописи. Я їх справді ненавиджу. Звісно, я дуже хочу в школу, але маю надію, що ми там не будемо писати прописи.
Папа, щоденничку!
Оцінка цього дня 10/10.»