Розділ 11. Наука відьомства

Вона не встигла ніяк зреагувати, перш ніж лорд продовжив. 

Можливо, хтось подумає, що це надто поспішно – відразу ж після першого балу, але всім іншим не варто знати зайвих подробиць. Ми просто удамо, що шалено закохані, і двір повірить цьому більш охоче, ніж можна було б очікувати. 

Магда відступила б на крок, якби стояла. Але вона сиділа, і поки лорд говорив, мала коротку хвильку, аби зібратися із думками. 

 – Приберіть кільце, – сказала вона спокійно. Деян підняв на неї очі, повні здивування. 

 – Що?

 – Приберіть. Кільце, – з натиском повторила Магда, складаючи руки на грудях. – Ви зовсім неправильно мене зрозуміли. Прокляття – це ще не причина кидатися заміж за першого зустрічного. 

Лорд де Кастро дивився на неї, не кліпаючи, і, скоріш за все, починав сумніватися у її здоровому глузді. 

 – Звичайно ж, я говорила про те, що ми маємо зламати прокляття. 

І тут лице Деяна перемінилося. На мить на ньому ще був здивований вираз, а потім він засміявся – гірко і трохи ображено. Він не зупинявся досить довго – Магда встигла зробити ковток чаю і поставити чашку назад на блюдце, і тільки після цього лорд засунув коробочку з кільцем назад у кишеню та сів на своє місце. 

 – І що, дозвольте поцікавитися, вас так насмішило? – запитала Магда сердито, брязкаючи ложечкою гучніше, ніж це було справді потрібно. Лорд де Кастро примружив очі. 

 – Я вже говорив вам – прокляття неможливо зняти. Найсильніші чаклуни континенту намагалися це зробити, і їм нічого не вдалося. Та якщо вам і цього недостатньо, я спробував усі можливі способи: класична магія, артефакти, некромантія, навіть хірургія! 

Тут він потягнувся до горла своєї сорочки й смикнув за два шнурки, що стягували її біля горла. За мить Магда вже бачила його наполовину оголені груди, та це її мало цікавило – погляд одразу ж зачепився за шрам на місці, де десь глибше билося серце. Він був акуратний, добре зшитий після операції, що, вочевидь, виявилася зовсім марною. 

Що ж, дорікнути Деянові недостатньою кількістю зусиль зі зняття прокляття було важко. 

 – Але ви все ще не намагалися використати відьомство, – сказала вона, спостерігаючи, як лорд рваними, різкими рухами зав’язує комір своєї сорочки. Та голос у нього все ще був рівний, однаково сухий і глузливий. 

 – Відьомство? Я думаю, з тим самим успіхом я можу звернутися до фокусників на ярмарку. Можливо, хтось із них зможе зажонглювати прокляття до знищення чи засунути його в капелюх і обміняти на морквину. 

Магда впилася долонями у край стола. Люди вже сумнівалися у її дарі раніше, і не раз. Він був недостатньо стабільним, щоб його можна було демонструвати за кожної нагоди, і надто ефемерним, щоб його можна було піддати будь-яким обчисленням. Він був як вода, як час і сама матерія буття; заперечувати його було так само марно, як і існування богів. Втім, чимало людей все ж чудово справлялися із цим завданням. 

 – Можливо, і варто було б. Бо саме у цирку вам і місце, – в’їдливо відізвалася вона. 

Лорд де Кастро задихнувся повітрям і нахилився через стіл ближче до неї. На його лице падало багато тіней. Та напівтемрява, яку Магда так старанно створювала в салоні для містичного ефекту, тепер грала із нею дурний жарт і робила обставини до некомфортного інтимною. 

А на вулиці ж сиділо щонайменше чотири матрони – і всі вони, певно, рахували хвилини й миті, які Магда провела наодинці із лордом. 

 – Навіть там я був би чеснішим за вас. Циркачі хоча б не видають свої трюки за божественний дар і не обманюють людей, – прошипів де Кастро. В його очах нарешті зблиснуло якесь справжнє почуття, той вогонь, що він старанно приховував з миті, як зайшов до салону. 

Він вже не був цим ідеальним джентльменом, лордом і братом бездоганної дебютантки; здавалося, він був готовий сперечатися із Магдою до вечора. 

 – Ви справді вважаєте те, що я роблю, обманом? Те, що провидіння ніколи не являлося до вас, ще не значить, що його не існує! 

Лорд скривився. Вочевидь, сама ідея провидіння смакувала йому не краще, ніж парена ріпа. 

 – То ви використовуєте тільки свій дар, так? Жодних фокусів? – запитав він, із ледь помітною хитринкою, на яку Магда не звернула уваги. Вона була надто зла, надто захоплена сваркою і розлючена недовірою, тож видихнула “так!”, навіть на мить не замислившись. 

В наступну ж мить її ліве око засліпило несподіване світло. Магда скосила очі й наштовхнулася на кришталеву гадальну кулю, що раптом почала випромінювати містичні промені та заклубочилася туманом всередині. Майже інстинктивно Магда потягнулася ногою до педальки під столом, але вона вже була зайнята – ногою лорда де Кастро. 

 – Ой, а що ж це таке? – начебто стурбовано запитав Деян, поглядаючи на неї із високо піднятими бровами. – Звісно, зовсім не схоже на обман. 

Магда зціпила зуби. Технічно кажучи, це був обман, але він був необхідний – щоб люди повірили, відкрили свій розум для Магди і її провидіння, і щоб вона могла дати їм справжнє передбачення. Та пояснювати все це де Кастро не мало жодного сенсу – він би однаково їй не повірив. 

Тому Магда пихнула ногою лорда під столом і мовчки погасила кристал.