Під прикриттям Великодня

Напередодні Великодня цього року росія подумувала змилуватись над Україною та подарувати нам «день без вибухів».

«Настя, уявляєш, до мене щойно підійшли журналісти із Суспільне, щоб взяти інтерв’ю! Питали, як я ставлюсь до того, що росія обіцяє перемир’я в честь свята», - таке повідомлення подруга надіслала мені 10 травня о 12:10, а рівно за три хвилини я отримала іншу новину вже від мами: «Льоша безвісти зниклий». Людина із якою мої батьки дружили багато років і весь цей час були пліч о пліч зараз зниклий безвісти. Справді перемир’я? Лиш показуха.

Що воно таке той Великдень? Християнське свято, що мало б давати людям відчуття приналежності до спільноти та близькості до Бога, але натомість залишає по собі лиш пусті пляшки та яєчні шкарлупки в різнокольорових обгортках. Показником Великодня стають не духовність, а найгарніша паска чи писанка, алкоголь (і прийме Бог за ліки – християни причастились), а також гарно накрита «поляна». І це проблема, бо людям важливо лиш смачно поїсти і можливо перед цим сходити до церкви – бо так заведено. Та який в тому сенс, коли ми вдаємо невідомо кого заради такої ж невідомої цілі? Навіщо ми продовжуємо святкувати Великдень, якщо це свято стає лиш приводом посидіти із друзями? Ми не вкладаємо жодного сенсу у свої дії і не слідуємо усім ритуалам, які містить у собі Великдень.

Для мене картина виглядає так: протягом року ми грішили, діяли не за біблійськими канонами, а на Пасху враз стали святими, стоячи у хусточках біля церкви о шостій ранку. А тепер проведемо паралелі та повернемось до теми перемир’я. Протягом багатьох років ця війна нас вбиває. Наших знайомих, друзів та рідних. Що може бути більшим гріхом за вбивство? Вбивство на Великдень? Незалежно від того, коли людина була вбита, вона не стає більш або менш мертвою. І якщо під прикриттям Великодня росія обіцяє перемир’я, від цього вона не стає святою, від цього всі її злодіяння не анулюються. І це ніщо інше як лицемірство. І на жаль, після обіцянки про перемир’я, ми найчастіше не думаємо про вищезазначене, ми навпаки вважаємо це перемир’я «правильним», погоджуємось із цим і, так само на жаль, відчуваємо себе одним цілим із росіянами. Росіяни (не беремо до прикладу окремі народи) та українці мають єдину віру, єдині свята та слідують єдиним ритуалам, і перемир’я звучить як об’єднання заради свята. Але потім стає гидко від мотиву. Ми не єдине ціле. Ми вбиваємо один-одного кожного дня. Причиною миру стануть не різнокольорові яйця, а ще більше смертей. Ще більше смертей, безрезультатних балачок президентів та сумнівних домовленостей – і договір про мир стане таким же сумнівним.