Глава 21. Аля. "Такі люди не з терплячих..."

Заняття проходить якось не так, як зазвичай. Я бачу, що Аля якась напружена, але зʼясовувати, що трапилось, при Тоні не хочу.

Ми займаємось наш урок, після Тоні йде, хоча зазвичай Аля запрошує його перекусити з нами. Вона взагалі виглдає якоюсь розгубленою.

— Алю, — я беру її за руку, коли вона вже збирається вийти з вітальні на кухню, буквально ловлю її в дверях.

— Що? — вони дивиться на мене своїми величезними очима. 

— У тебе все добре? — запитую я прямо. 

— Так, все нормально, — вона відводить погляд. 

— Може, він приставав до тебе, поки мене не було? — не здаюсь я. 

— Ні, Тоні не приставав! — одразу відповідає Аля, знов подивившись на мене. — Все добре, правда, просто щось голова болить…

— Занадто багато італійської, — я усміхаюсь. — Ну, сподіваюсь, скоро нам вже не треба буде займатись з репетитором. Я вже в принципі в побуті розумію більшість фраз.

— Так, ми вже можемо займатися онлайн, чи щось таке, — говорить Аля, але мені здається, що думками вона десь далеко звідси. 

— Тебе точно нічого не хвилює? — запитую я, беручи її за руки. 

— Стасе, а що ти знаєш про місцеву мафію? — несподівано запитує вона. 

— Ого, несподіване питання, — зізнаюсь я. — Ну, італійська мафія в принципі батьківщина мафії. Тут навіть вся економіка побудована на мафіозних угрупуваннях. Наприклад, кіосками з цигарками в різних регіонах володіють різні дони, те ж саме з алкоголем, ці продукти і їх обіг під повним контролем мафії. 

— А вони дуже небезпечні? Якщо раптом з кимось із ним посваритися, це дуже серйозно?

— Ну, і серед мафіозі бувають рідкісні придурки, — я знизую плечима. — Але є й дуже небезпечні типи… А що трапилось? Ти хіба сварилась з мафіозі? Чи ти про випадок, коли ми втекли від того "дона"? 

— Так, я боюся, що він буде продовжувати переслідувати нас… Адже  він якось знайшов нас тоді, на пляжі, під час вечірки… Раптом дізнається і де ми живемо…

— Якби він хотів щось зробити, певно, вже б почав діяти, — припускаю я. — Такі люди не з терплячих.

— Ну а якби він почав діяти, що б ти робив? Заявив у поліцію? Чи це не має сенсу? Поліція теж заодно з мафією?

— Ну, якби він зробив щось небезпечне, так, я б заявив. А інакше реально не має сенсу, однак робити щось все одно треба було б, — я зітхаю. — Алю, що трапилось? З тобою звʼязався той придурок? 

— Він написав мені листа, — зізнається вона. 

— Листа? — дивуюсь я. — Якого ще листа? І як цей лист до тебе потрапив? Не прислав же він його поштою?

— Мені його передали, — вона опускає очі. — Там погрози, але, мабуть, поліція на це не зреагує? Адже він нічого не зробив… Вони певно скажуть чекати, поки все ж щось станеться серйозніше ніж просто лист.

— Неси цього листа сюди, — кажу я. — Подивлюсь, що там.

 Вона зітхає, виходить з кімнати і за кілька хвилин повертається з листом у руках. 

Я беру цього листа, перечитую, хмурюсь з кожним новим словом.

— Схоже, він на тебе дійсно запав, — я зітхаю. 

— І що мені тепер з цим робити? — вона розгублено дивиться на мене. 

— Не бійся, все буде добре, — я беру її за руку. — Я обовʼязково захищу тебе, Алю. Подумаю, що можна з цим зробити. До речі, а як цей лист потрапив до тебе? 

— Мені його передав якийсь хлопець… — вона відводить очі. 

— Ти знов щось недоговорюєш. Тим паче, щось я не бачив, щоб ти спілкувалась тут з кимось, окрім мене. Ну може ще з Тоні та його родиною, — мені в голову приходить варіант. — Точно, це Тоні? Це він зараз тобі передав? Коли ти випроводила мене з кімнати за тими книгами? 

— Ні, лист був у книзі, — каже Аля. — Я його ще вчора знайшла. Я думаю, Тоні не винний, адже це мафіозі, можливо, його змусили передати цей лист…

— Але книгу він передав, — не здаюсь я. — Змусили? Він мав сказати мені, а не тобі! А виглядав таким задоволеним. Не думаю, що хтось його змушував.

— Що нам тепер робити? — вона розгублено дивиться мені в очі. 

— Нам треба дізнатись більше про цю мафію, — замислено кажу я. — Розпитаю Дена, можливо, він підкаже щось. 

 — Так, це слушна ідея. Можливо, він знає там когось, хто замовив би за нас слівце… Я так розумію, з мафією краще дружити…