Розділ 30

Новий корабель наближався повільно.

Занадто повільно для того, хто просто випадково опинився в цьому бою.

І все ж…

ніхто не стріляв.

Ніхто не атакував.

Навіть мисливці завмерли, ніби раптом втратили впевненість.

— Це наш шанс, — різко сказав Джеймс.

— Шанс на що? — запитав Кайл.

— На втечу.

— Нік! — крикнув Джеймс. — Максимальний вітер!

— Уже!

Паруси наповнилися силою.

Корабель різко рвонув уперед.

Мисливці одразу отямилися.

— Вони йдуть! — почулося з їхнього боку.

І одразу в повітрі спалахнула магія.

Але цього разу щось змінилося.

— Вони слабші! — здивовано вигукнув Нік. — Їхня магія… нестабільна!

— Це через той корабель, — сказав Стів, озираючись.

Чорне судно просто… спостерігало.

Наче вирішувало, чи варто втручатися.

— Лінда! — крикнув Джеймс.

— Я тримаю хвилю!

Вода під нашим кораблем піднялася, підштовхуючи нас уперед.

Кайл створив вогняний вибух позаду, щоб відрізати переслідувачів.

— Оце я люблю! — вигукнув він.

— Не захоплюйся! — крикнула Роуз.

Я стояла біля борту, стискаючи карту.

Вона знову була звичайною.

Тихою.

Але я відчувала її.

Наче вона чекала.

— Вона заспокоїлась, — сказала я.

Джеймс став поруч.

— Ні.

— Ні?

— Вона просто мовчить.

Його погляд був серйозний.

— Це гірше.

Позаду пролунала остання серія вибухів.

А потім…

тиша.

Мисливці відставали.

Чорний корабель зник у тумані, ніби його й не було.

— Ми відірвались… — видихнув Нік.

— Нарешті, — сказав Кайл і впав на борт.

Роуз сіла прямо на палубу.

Лінда перевела подих.

Берк і Стів переглянулися.

Катара тихо сказала:

— Нам пощастило.

Але я не відчувала полегшення.

Я дивилася вперед.

На відкритий океан.

І розуміла, що це тільки початок.

— Куди тепер? — запитала я.

Джеймс трохи посміхнувся.

— Туди, куди карта нас поведе.

— А якщо вона знову з’явиться в найгірший момент?

Він глянув на мене.

— Тоді ми знову виживемо.

Пауза.

І вже тихіше додав:

— Як завжди.

Корабель повільно набрав курс.

Хвилі стали спокійнішими.

Вітер — рівнішим.

А попереду був лише океан.

Без кінця.

Без карти.

І без гарантій.

Але з відчуттям, що справжня історія тільки починається.