Розділ 24

Того вечора ніхто особливо не святкував вдале пограбування.

Зазвичай після успішного рейду команда жартувала, сперечалася через здобич або просто відпочивала. Але сьогодні всі погляди були прикуті до старої карти, яка лежала на столі в каюті капітана.

Я сиділа поруч із Ліндою, поки решта команди зібралася навколо.

— Ну, спробуй ще раз, — сказав Нік.

Я поклала руку на карту.

Блакитні лінії знову з’явилися на папері.

— Це неймовірно, — пробурмотів Кайл.

— Я б сказав моторошно, — додав Стів.

— Дякую за підтримку, — буркнула я.

Джеймс уважно розглядав символи.

— Тут є написи.

— І що там написано? — запитала Роуз.

— Якби я знав.

— То навіщо так розумно дивишся на карту? — усміхнувся Нік.

— Щоб створити враження, що знаю більше за вас.

Команда засміялася.

Навіть я не змогла стримати усмішку.

Раптом Катара нахилилася ближче.

— Зачекайте.

— Що таке?

— Олівія, направ трохи магії в карту.

— Трохи магії?

— Просто спробуй.

Я не дуже розуміла, навіщо це потрібно, але заплющила очі й дозволила магії води пройти крізь долоню.

Світіння стало яскравішим.

Символи почали рухатися.

— Ви це бачите?! — вигукнула Лінда.

На карті поступово з’явився новий напис.

Спочатку нечіткий.

Потім усе ясніший.

Нарешті Джеймс зміг його прочитати:

— «Лише той, хто володіє силою чотирьох стихій, зможе знайти прихований шлях».

У каюті запала тиша.

Я відчула, як усі подивилися на мене.

— Чому ви так дивитесь?

— Тому що карта щойно описала тебе, — відповів Кайл.

— Але я не володію чотирма стихіями.

— Поки що, — тихо сказала Катара.

Я хотіла щось відповісти, але не встигла.

Корабель різко хитнуло.

З полиці впала книга.

Зі столу покотилася чорнильниця.

— Що сталося? — запитала Лінда.

За мить двері каюти розчахнулися.

На порозі стояв Берк.

Його обличчя було напруженим.

— Капітане.

— Що таке?

— У нас проблеми.

— Які ще проблеми?

— Нас переслідують.

Усі миттєво підвелися.

— Хто?

— Той самий торговий корабель ми давно залишили позаду.

Але зараз за нами йде інше судно.

Джеймс швидко вийшов на палубу.

Ми побігли за ним.

На горизонті справді виднівся великий темний корабель.

Навіть здалеку він виглядав загрозливо.

— Вони наздоганяють нас, — сказав Стів.

— Можливо, це просто випадковий корабель? — припустила я.

Джеймс похитав головою.

— Ні.

— Звідки ти знаєш?

Капітан дивився вперед, не відводячи погляду.

— Тому що я знаю цей прапор.

— І чий він?

Кілька секунд Джеймс мовчав.

— Мисливців.

— Мисливців за ким? — запитав Нік.

Джеймс перевів погляд на мене.

І від цього погляду в мене по спині пробіг холодок.

— Схоже, за Олівією.

— Що означає «за Олівією»? — першою озвалася Лінда.

Усі погляди були прикуті до Джеймса.

Капітан не зводив очей із корабля на горизонті.

— Я вже бачив цей прапор раніше, — нарешті сказав він. — Його використовують мисливці за магами.

— Мисливці за магами? — перепитала я.

— Люди, які ловлять рідкісних магів за гроші.

— І чому їм потрібна я?

— Поки не знаю.

Але мені здалося, що Джеймс не договорює.

— Усі по місцях! — наказав він. — Підняти вітрила. Нам потрібно збільшити швидкість.

Команда одразу заметушилася.

Нік за допомогою магії повітря наповнив вітрила сильним вітром.

Лінда та Джеймс почали керувати течіями навколо корабля.

Я ж стояла на палубі, дивлячись на темне судно позаду.

Воно ставало все ближчим.

— Не подобається мені це, — пробурмотіла Катара, підійшовши до мене.

— Мені теж.

— Ти ж розумієш, що це може бути пов’язано з картою?

Я кивнула.

Саме про це я й думала.

Невже хтось знав про неї?

Або…

Невже хтось знав про мене?

⸻

Через годину корабель переслідувачів не відстав ні на метр.

Навпаки.

Відстань між нами скорочувалася.

— Так не повинно бути, — насупився Нік.

— Чому?

— Наш корабель швидший.

Джеймс стояв біля штурвала.

Його обличчя ставало дедалі серйознішим.

— Вони використовують магію.

— Магію?

— Магію вітру.

У цей момент сильний порив вдарив у наші вітрила.

Корабель хитнуло.