Розділ 7

Минуло ще кілька годин. Я трохи заснула, адже не спала всю ніч. Раптом хтось схопив мене і закинув собі на плече. Потім мене кинули на палубу. Очі, не звиклі до світла, мружилися, і я нічого не бачила.

Поступово мої очі звикли до яскравого світла, і я змогла розгледіти силуети людей, які мене оточили.
— Олівія? — здивовано вигукнув хлопець, дивлячись на мене так, ніби не вірив своїм очам.
— Ви знайомі? — запитав чоловік, який щойно кинув мене на палубу.
— Учора в клубі. Випадково, — відповів хлопець і знову глянув на мене, але тепер із зовсім іншим поглядом, повним нерозуміння. — Що ти тут робиш?
— Я дослухалася до твоїх слів, що потрібно щось змінювати в житті. Тому хочу подорожувати разом із вами.

— Що тут відбувається? — почувся за моєю спиною грубий голос, від якого мене аж пересмикнуло.

Я обернулася і побачила чоловіка. Його очі були кольору чи то неба, чи то моря — настільки глибокими вони здавалися. Брюнет із легкою щетиною, виразними вилицями, підтягнутий, явно у чудовій формі. Він дивився на мене так, ніби становив загрозу, і я справді перелякалася.

— Сталося непорозуміння, — почав блондин. — Учора ми з Олівією познайомилися в клубі на Скелі й трохи поговорили. Я сказав, що подорожую світом, і зранку ми вирушаємо. Видно, їй захотілося пригод.

— Просто вислухайте мене, — втрутилася я. — У мене складна ситуація. Мене хочуть насильно видати заміж за нелюбу людину. Почувши вчора слова про подорожі, я зрозуміла, що хочу втекти, що не можу продовжувати це життя. І найкращим варіантом здалося приєднатися до вас.

Сині очі довго розглядали мене, як і решта команди. Я помітила трьох дівчат, які були дуже схожі одна на одну, тому одразу зрозуміла, що вони сестри. Інші були чоловіками: один високий і худорлявий, другий низького зросту і трохи повненький, а третій — середнього зросту.

— Ми не граємо в притулок для всіх охочих, — нарешті сказав чоловік із синіми очима, якого я вже встигла прийняти за капітана.

— І чому ж це? Ви ж прийняли його, — кивнула я на блондина, ім'я якого досі не знала.

— Бо це інше, — єхидно відповів капітан. — До піратської команди не кожен може потрапити.

Чекайте, що?
— Якої команди? — напевно, на моєму обличчі було написано, що я не очікувала такого почути.

Усмішка осяяла його обличчя.
— То ти не знала? — глузливо запитав він. — Ніколас, невже ти не сказав, що ми пірати?

Схоже, я влипла.