Розділ 50 Таємна підготовка

Наступного дня Адам і Ян зустрілися рано в кафе. Ліана і Еліс поки що пішли за покупками, і їхній відсутності надавало моменту потрібну приватність.

— Добре, — почав Адам, розкладаючи папірці з нотатками на столі. — Усе має бути ідеально. Момент, коли я зроблю пропозицію, має бути спокійним, але незабутнім.

— Спокійним? — здивовано перепитав Ян. — Ти знаєш, що ти пропонуєш Ліані одружитися? Тут спокій може закінчитися першою ж хвилиною!

— Саме тому мені потрібен твій план, — серйозно відповів Адам. — Ти ж знаєш Ліану: вона помічає все, навіть найдрібніші деталі.

Ян підвівся, підкинув у повітря ручку і покрутив її пальцями.

— Добре, тоді почнемо з декорацій. Світло має бути м’яким, свічки не надто багато, але досить, щоб створити атмосферу. Я можу принести кілька гірлянд, які точно сподобаються Ліані.

Адам уважно записував усе.

— І музика, — додав Ян. — Не щось гучне, бо це зіпсує момент. Потрібно щось легке, романтичне… можливо, навіть те, що вона любить слухати, коли читає.

— Саме так, — погодився Адам, відчуваючи легке хвилювання. — А ще… хочу, щоб це було особисто. Можливо, маленькі деталі, які вона не очікує.

Ян хитро усміхнувся.

— Тоді я знаю, що запропоную. Маленькі «сюрпризи» по дорозі, які покажуть їй, що це робиться тільки для неї.

Вони разом сміялися, придумуючи дрібні елементи, які робили сюрприз більш особистим: маленькі листівки з жартами, улюблені квіти Ліани, трохи її улюблених смаколиків.

— Ти впевнений, що зможеш залишитися спокійним? — запитав Ян, підсовуючи Адаму свій список перевірки.

— Якщо ти будеш поруч, — відповів Адам, трохи зніяковіло усміхаючись, — думаю, все пройде добре.

— Гаразд, — кивнув Ян. — Тоді я твій «таємний агент», поки Еліс думає, що ми просто перевіряємо меню і світло.

Вони знову розсміялися і почали переносити декорації по кафе, уявляючи реакцію Ліани. Атмосфера була легка, але водночас кожна дрібниця мала значення, бо для Адама це був більше ніж сюрприз — це був момент, який міг змінити їхнє життя назавжди.

Вечір опустився швидко, і кафе на якийсь час залишилося пустим. Адам і Ян розставляли свічки, гірлянди та маленькі листівки, перевіряючи кожну дрібницю, наче режисери великого спектаклю.

— Добре, — сказав Ян, тримаючи в руках гірлянду. — Світло має падати на неї так, щоб вона не відволікалася на все інше, а бачила тільки те, що важливо.

Адам нахилився, розставляючи свічки по столиках.

— Мабуть, тут трохи ближче, — задумливо сказав він, відсунув одну свічку. — Щоб не засліплювало очі, але щоб створювало затишок.

— І не забувай про маленькі листівки, — підсміювався Ян. — Мене б теж вразило, якби під кожною свічкою лежала якась підказка чи жарт.

Адам усміхнувся і поклав кілька листівок.

— Тільки тихо, — попередив він. — Еліс не повинна про це знати.

— Розумію, — кивнув Ян. — Я вже майстер у таємницях.

Вони перевірили гірлянди, повісили їх над столом так, щоб створити м’яке мерехтіння. Ян протестував невелику колекцію свічок, трохи сміючись, коли одна завалилася на бік.

— Окей, репетиція номер два! — оголосив він. — Уяви, що Ліана вже входить. Ти стоїш тут, посміхаєшся, я махаю свічками, і все виглядає магічно.

Адам глибоко вдихнув і підняв очі.

— Добре… Спробуємо.

Вони пройшли коротку «симуляцію»: Адам «зайшов» у кафе з уявною Ліаною, Ян тихо ховав свічки й підказував, куди треба дивитися.

— Ти занадто серйозний, — сміючись, зауважив Ян. — Вона має відчути любов, а не страх на твоєму обличчі.

— Серйозність — це хвилювання, — виправдовувався Адам, трохи червоніючи.

— Тоді додамо трохи гумору. Може, маленький жарт на початку? — запропонував Ян. — Типу: «Знайшла каву, яка пахне твоїм улюбленим пиріжком».

Адам розсміявся.

— Добре, згоден. Може допомогти розтопити лід.

Вони ще кілька разів пробігли всю сцену, перевіряючи світло, місця для свічок і листівки. Ян регулював гірлянди, Адам намагався тримати правильний ритм, а обидва сміялися, коли щось падало або не збігалося.

— Добре, — підсумував Ян, коли все було готово. — Якщо Ліана зайде сюди завтра, я гарантую: вона навіть не помітить нас, але відчує магію моменту.

Адам глибоко вдихнув, відчуваючи серце, що стукає швидше, ніж зазвичай.

— Ти справді можеш бути моїм «таємним агентом», — тихо сказав він. — Без тебе я б точно зіпсував усе.

— Все буде добре, друже, — відповів Ян, плескаючи його по плечу. — А тепер залишимо все як є і зберемо енергію на справжній день.

Вони вийшли з кафе, залишивши світло і свічки мерехтіти, уявляючи, як Ліана відкриватиме двері й вперше побачить сюрприз, який стане початком нового етапу їхнього життя.

Наступного вечора кафе виглядало ще затишніше. Світло гірлянд переливалося на стінах, а запах свіжої випічки наповнював повітря. Адам зайшов першим, нервово вдихаючи аромат кави й теплоти місця, де сьогодні він зробить свій важливий крок.

— Все готово? — тихо спитав він Яна, який уже стояв біля гірлянд, перевіряючи, щоб ні одна свічка не хиталася.

— Майже, — посміхнувся Ян. — Тепер залишилося тільки чекати головну героїню.

Адам глибоко вдихнув. Його серце билося швидко. Сьогодні він не просто готував сюрприз — він готував момент, який міг змінити їхнє життя.

— І Еліс? — запитав він, намагаючись приховати хвилювання.

— Вона зайде разом з Ліаною, — відповів Ян. — Але слухай мене і не нервуй, все буде добре.