Розділ 38

Світанок на узбережжі був тихим, але сонце вже лагідно проглядало крізь легкі хмари. Вітер приносив запах солоної води і свіжої трави. Ліана прокинулася першою, пригадуючи хвилюючий вечір і ніжний поцілунок з Адамом. Усмішка самостійно з’явилася на обличчі.

Внизу Еліс вже готувала легкий сніданок на балконі готелю, а Ян перевіряв карту міста.

— Сьогодні нас чекає екскурсія, — повідомив він, — старовинні вулички, маяк і місцеві музеї. Потрібно встигнути до того, як прийде натовп туристів.

Адам і Ліана сіли поруч, розділяючи тишу і теплі погляди.

— Вчорашній день був неймовірний, — тихо сказав Адам. — Мені здається, що пригоди роблять все навколо яскравішим.

— Так, і я рада, що ми всі разом, — відповіла Ліана, стискаючи його руку. — Навіть маленькі деталі здаються важливими.

Еліс і Ян сміялися, переглядаючи маршрут:

— Дивіться, тут маленькі кав’ярні, де подають неймовірний шоколад, — показала Еліс на карту.

— А тут вузькі вулички, де можна заблукати і знайти щось цікаве, — додав Ян, посміхаючись.

Вони вирушили в екскурсію. Місто зустрічало їх старовинними будівлями, яскравими фасадами та запахом свіжої випічки. Друзі сміялися, фотографувалися і час від часу заглиблювалися в вузькі вулички, де нікого не було, тільки їхня група.

— Дивіться на цю маленьку площу! — вигукнула Еліс. — Тут, здається, можна знайти старі сувеніри!

Ліана й Адам відставали трохи від групи, але поруч із ним їй було комфортно.

— Ти думаєш, ми знайдемо ще щось цікаве? — запитала вона тихо.

— Обов’язково, — відповів Адам. — Але найголовніше, що ми разом і можемо насолоджуватися моментом.

На одній із вулиць вони натрапили на маленький музей старовинних суден і морських артефактів. Ян і Еліс миттєво захопилися експозицією, а Ліана і Адам повільно йшли поруч, переглядаючи карти і маленькі предмети, що нагадували про їхні пригоди на пляжі.

— Знаєш, — промовила Ліана, — навіть у музеї мені здається, що все навколо набуває значення, коли ти поряд.

Адам посміхнувся, ковзнувши поглядом по її обличчю:

— Я відчуваю те ж саме.

Вони не поспішали, дозволяючи місту і морю створювати власний ритм. Група раз у раз зупинялася біля цікавинок, жартувала і фотографувала, а Ліана відчувала, що цей день, хоч і спокійний порівняно з вчорашньою пригодою, стає ще одним маленьким скарбом у їхніх спільних історіях.

І хоча попереду ще багато квестів і несподіваних ситуацій, зараз головне було — бути разом, спостерігати за світом і насолоджуватися простими моментами, які перетворювали звичайний ранок на справжню пригоду.