Розділ 35

Вони продовжували рухатися вздовж скелястої бухти, обережно переступаючи мокрі камені. Хвилі бились об берег із ритмічним гуркотом, а вітер приносив аромат солоної води.

— Будьте обережні, — попередив Ян, коли Еліс ледь не зірвалася з каменя, — це може бути небезпечно.

— Трохи адреналіну ще нікому не шкодило, — сміючись, відповіла Еліс, але Ліана відчула, як серце б’ється швидше: навіть жартівлива небезпека поруч із Адамом виглядала захопливо і трішки страшно.

Раптом Ліана помітила щось, що блищало між каменями.

— Здається, там… коробка, — сказала вона, нахиляючись.

Адам швидко підійшов і обережно підняв стару дерев’яну коробку, обмотану мотузкою.

— Обережно, — прошепотів він, дивлячись на її очі. — Це може бути щось важливе.

Ліана підняла погляд, і на хвилину між ними пролунав тиші повний погляд. Їхні руки майже торкнулися, коли Адам передавав коробку. Внутрішнє тепло і хвилювання змішалися з запахом моря, і Ліана відчула, що її серце трохи калатить швидше.

— Що там? — тихо запитала вона, і вони разом відкрили коробку.

В середині лежали старі карти узбережжя, нотатки про місцеві легенди та кілька старовинних ключів.

— Це справжній скарб! — вигукнула Еліс. — Хтось точно не хоче, щоб ми його знайшли.

— Мабуть, — відповів Ян, посміхаючись, — або це просто гра для тих, хто любить пригоди.

Адам дивився на Ліану, і вона помітила, як він напружено стискає коробку, наче відчуває відповідальність за безпеку і водночас за неї.

— Разом розгадаємо цю таємницю, — промовив він тихо. — Ти зі мною?

— Звісно, — відповіла Ліана, відчуваючи, як тепло його присутності огортає її. — І я знаю, що з тобою це буде весело і безпечно.

І тоді, між запахом морського повітря, шумом хвиль і сміхом друзів, вони відчули, що пригоди на узбережжі тільки починаються, а їхній день перетворився на справжню маленьку історію, де дружба, інтрига і романтика переплітаються у єдине ціле.