Розділ 31

Еліс сиділа на дивані з ноутбуком і календарем, переглядаючи записи ще з зими. Вона давно планувала невелику подорож для себе, Ліани та Яна — щось середнє між відпочинком, пригодою і творчими експериментами.

— Ліано, — сказала вона, показуючи на екран, — дивись, я ще в січні відзначила дати, коли можемо поїхати. Це буде ідеально: тепло, мало туристів, і ми зможемо робити все, що хочемо.

Ліана нахилилася і подивилася: маленьке містечко на узбережжі, з вузькими вуличками, кав’ярнями і невеликими готелями.

— Виглядає чудово, — посміхнулася вона. — Ідеально для наших пригод.

— І я думала, — продовжила Еліс, — може, запросимо Адама? Він уже частина наших маленьких втеч і пригод. Він вписується.

Ліана замислилася: по-перше, це може бути цікаво, по-друге, вони ще не мали часу провести разом щось не пов’язане з навчанням чи виступами.

— Мені здається, це хороша ідея, — сказала вона тихо. — Але треба його обережно запросити, щоб не виглядало як примус.

Ян, що сидів поруч із ними, підняв брову:

— Тобі подобається, коли він з нами? — спитав він, трохи усміхаючись.

— Так, — відповіла Ліана. — Він додає спокою і підтримки.

Еліс кивнула:

— Добре, тоді я напишу йому завтра ввечері. Без тиску, просто запрошення. Якщо погодиться — чудово, якщо ні — будемо робити весело і без нього.

Вони продовжили планувати деталі: куди поїдуть, де зупиняться, які маленькі пригоди можуть влаштувати, які виступи чи зустрічі влаштують під час подорожі.

Ліана відчула, що ця подорож буде не просто відпочинком, а шансом провести час із друзями, побути собою і випробувати власні можливості. І навіть думка про Адама поруч додавала відчуття тепла і безпеки.

— Добре, — сказала Ліана, переглядаючи нотатки Еліс, — починаємо відлік до пригод. І я впевнена, що це буде незабутньо.

Їхній сміх лунав у кімнаті, плани ставали дедалі детальнішими, а відчуття, що цієї подорожі ніхто не забуде, зміцнювало їхню дружбу і додавало інтриги: хто погодиться приєднатися, які пригоди чекатимуть і як усе це вплине на їхні стосунки.