Розділ 29

Ліана сиділа в парку на лавці разом із Еліс і Яном. Сонце вже поволі хилиться до заходу, але день ще був теплий і яскравий.

— Ліано, — сміялася Еліс, — ти справді можеш бігти по місту як ніндзя! Учорашня втеча — це просто супергеройський рівень!

Ліана посміхнулася, трохи червоніючи.

— Мабуть, так. Але я не хочу, щоб мене хтось побачив… особливо охорону.

Ян підняв брову і розсміявся:

— Це не страшно. Ти ж знаєш, що я завжди буду поруч, щоб підстрахувати. І обіцяю, що ніякі охоронці нас не наздоженуть, поки я тут.

— Ти ще й продюсер у нас, — підхопила Еліс, — головний організатор хаосу!

Вони всі трохи сміялися, а потім обговорювали плани на вечір. Ліана відчула, як легше стає на душі: поруч друзі, які її підтримують, які розуміють і навіть готові трохи ризикувати заради пригод.

— Знаєте, — тихо сказала Ліана, — я ціную вас. Ви робите все менш страшним і навіть веселим.

Ян підсунув до неї пакет із сендвічами, які купив спеціально для них.

— От, підкріпимося перед новою пригодою, — сказав він. — А то не знаю, як ти після втечі зможеш ще й співати сьогодні ввечері!

Еліс підморгнула:

— Іноді пригоди не вимагають надзвичайних ситуацій. Досить просто бути разом, — сказала вона, намагаючись заспокоїти Ліану, яка ще відчувала залишки адреналіну.

Ліана посміхнулася і подивилася на друзів. Вона зрозуміла, що навіть у світі, де є контроль батька і небезпеки на кожному кроці, дружба дає їй підтримку і відчуття свободи, яких не забрати ніхто.

— А після цього ми плануємо нову втечу? — тихо пожартувала Ліана, і всі сміялися, відчуваючи легкість моменту.

Вони сиділи на лавці, обговорюючи буденні справи, пригоди та плани, і Ліана зрозуміла: навіть найсерйозніші випробування життя стають легшими, коли поруч справжні друзі.