Розділ 15

Зал все ще звучав аплодисментами, коли Ліана відступила трохи від сцени, серце ще тріпотіло від хвилювання і радості. Вона витерла з чола пасмо волосся і глибоко вдихнула, відчуваючи аромат кави та теплого повітря вечірнього кафе.

— Ти була неймовірна! — обійняла її Еліс, щиро сяючи.

— Дякую, — тихо відповіла Ліана, але її погляд вже шукав Адама.

Він стояв трохи осторонь, тримаючи в руках новий телефон, посміхаючись. Його очі горіли тихою захопленістю, і Ліана відчула, як серце знову прискорило ритм.

— Можна? — спитав Адам, роблячи крок уперед, і Ліана кивнула.

Вони опинилися майже наодинці біля вікна. Літнє світло м’яко падало на її обличчя, підкреслюючи рум’янець на щоках.

— Тобі сподобалося? — тихо спитала вона, дивлячись у його очі.

— Дуже… — він трохи зупинився, а потім додав: — Ти… вражаєш. Не лише голосом.

Ліана відчула легке тепло всередині. Це не був просто комплімент — це була щира увага, яку вона чекала.

— Ти знаєш… я хвилювалась, — зізналася вона. — Але… зараз… добре.

Адам трохи нахилився ближче, і їхні погляди зустрілися так, ніби вони розуміли одне одного без слів.

— Мені теж добре, коли ти співаєш… — тихо промовив він, майже шепотом.

Ліана не могла приховати посмішку. Вона відчула, як його рука ледве торкнулася її зап’ястя, ніжно і обережно, наче перевіряючи, чи можна довіряти цій близькості.

— Це… несподівано, — пробурмотіла вона, але в голосі не було страху.

— Літній вечір, — сказав Адам, посміхаючись. — Тепло, музика, ти… І здається, усе інше не має значення.

Ліана відчула, як світ навколо стає тихішим. Лише їхні серця, легкий шум кафе, запахи кави і випічки, і тепло літнього вечора.

Вони стояли близько, майже торкаючись, але важливим було саме відчуття цієї миті — коли час зупинився для них обох.

— Я радий, що ти тут, — прошепотів Адам.

— Я теж, — відповіла Ліана, і в її очах спалахнула усмішка, яка говорила більше, ніж будь-які слова.

Еліс з Яном залишалися поруч, сміючись тихо, але ненав’язливо, розуміючи, що це їхній момент. Літо, вечір, музика і перша справжня близькість — усе складалося в пам’ятний початок чогось нового між Ліаною та Адамом.