Розділ 10

Ліана вмостилася на дивані Еліс, загорнувшись у теплий плед. Тіло нарешті розслабилося, а думки повільно поверталися до реальності після дня, який промайнув немов буря. Еліс сіла поруч, на підлозі, спираючись на стіну, і тихо, ніби сама собі, запитала:

— Ти добре?

Ліана на мить замовкла, вдивляючись у темряву кімнати, освітлену лише нічним світлом з вулиці.

— Так… я ніколи не думала, що зможу втекти і водночас… відчувати себе нормально, — прошепотіла вона. — Було страшно, але тепер… тепер ніби щось всередині мене змінилося.

Еліс нахилилася ближче, торкнулася руки Ліани:

— Я знаю. Ти пройшла через хаос, але ти не сама. Ми з тобою. Завжди.

— Завдяки вам, — Ліана посміхнулася. — Без тебе й Яна я б… можливо, не змогла б так спокійно подивитися на все, що сталося.

— Ми всі тут, щоб підтримати один одного, — сказала Еліс. — І, Лі, пам’ятай: навіть якщо світ здається страшним, завжди можна знайти тих, кому можна довіритися.

Ліана ще раз глибоко вдихнула, затримуючи тепло від слів Еліс. Її серце б’ється спокійніше, але думки все одно не давали повного спокою. Вона тихо додала:

— Інколи мені здається, що все життя я чекала на момент, коли зможу просто бути собою. І сьогодні… сьогодні я вперше відчула це.

Еліс посміхнулася, погладила її по плечу і тихо сказала:

— Тоді спи спокійно. Завтра буде новий день, і ти зустрінеш його такою, якою хочеш бути.

⸻

У той час Адам уже діставався додому. Його шлях був тихим, самотнім, але в голові вирували думки. Він згадував втечу, стрибок у воду, крики, темні силуети на мосту. І водночас думав про Ліану — про її сміливість і рішучість.

— Вона… зовсім інша, ніж здавалась, — промайнуло в голові. — Сильна, хитра, але справжня. І я хочу бути поруч. Не просто поруч… розуміти її, бути частиною її світу.

Адам ішов тихими вулицями, і нічний вітер злегка торкався обличчя. Вдома його чекала порожня квартира, але тепер він відчував внутрішній спокій, який рідко відчував. Ніби весь день хаосу, страху і переслідувань залишився позаду.

— Може, світ і небезпечний, — думав він, — але поруч із тими, кому можна довіряти… все стає зрозумілішим.

Він кинув погляд на темне вікно своєї квартири, глибоко вдихнув і повільно піднявся сходами. Втома була важкою, але на думці була одна думка: сьогодні все стало початком чогось нового.