Під поверхнею миті
Розділ 9
Тиша тут була справжньою розкішшю після шуму річки, мосту й переслідування.
Ян, Адам і Еліс швидко привели себе до ладу: рушники, сухий одяг, чисті футболки. Вони тихо пересувалися квартирою, не турбуючи Ліану, яка вмостилася на дивані, ще трохи волога й виснажена.
— Добре, — сказала Еліс, — тепер можна трохи відпочити, перш ніж повертатися додому.
Ліана тихо кивнула і згорнулася в плед. В її очах світилася полегшена усмішка: нарешті вона могла розслабитися, хоч і ненадовго.
Ми сіли на диван і на мить замовкли. Повітря наповнював запах кави, що ще залишався в кімнаті, і тепло пледів робило обстановку неймовірно затишною.
— Думаю, нам уже час повертатися по домах, — сказав Ян, озираючись на нас. — Завтра новий день, а сьогодні всі ми стомилися.
— Так, — додав Адам, — краще відпочити.
Еліс кивнула й посміхнулася:
— Тоді йдемо. Ліано, ти залишаєшся тут на ніч. Завтра повернемося разом.
Ліана посміхнулася у відповідь і зручно вмостилася на дивані.
Ми ще кілька хвилин мовчки спостерігали за нічним містом крізь вікно. Дощ давно закінчився, ліхтарі грали теплі відблиски на мокрому асфальті.
— Добре, — сказав Ян тихо. — До завтра.
Ми попрощалися, і друзі один за одним рушили по домах. Ліана лишалася на дивані Еліс, нарешті відчуваючи трохи спокою після всього дня хаосу, страху і втечі.
#810 в Сучасна проза
#1256 в Жіночий роман
Відредаговано: 18.02.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
