Глава 9

ГЛАВА 9

"Тріщини у стіні"

"Найміцніші стіни падають не від удару.

Від маленьких тріщин,

що росли роками."

Матеріали справи Каел поклав на стіл у малій їдальні рівно о сьомій.

Без вступів чи пояснень, це була просто важка папка з темної шкіри, що лягла між ними, як німий доказ, від якого він і сам не знав, чого очікувати. Він відступив до вікна, завмерши нерухомою тінню на тлі вечірнього світла, поки вона читала. Аліна відчувала його присутність таку рівну, майже відчутну фізично, але не дозволила собі відволікатися. Вона відкрила папку і занурилася в текст.

Лікарський звіт це перший аркуш. Вона читала повільно, вбираючи кожне слово й кожен розділовий знак, бо знала: іноді кома важить більше за цілий абзац.

Причина смерті: зупинка серця, спричинена введенням концентрованого вовчого зілля в кровотік. Спосіб введення — укол. Місце уколу — внутрішня частина правого передпліччя.

Аліна зупинилась. Повітря в легенях наче застигло.

Вона перечитала звіт.

Вовче зілля це отрута, що вбивала вампірів повільно. Спершу легке нездужання, потім дедалі важча задуха, і врешті зупиняла серце. Концентрат діяв швидше, але все одно не миттєво: смерть наставала протягом кількох годин.

Аліна перегорнула сторінку. Часовий рядок. Есме знайшли о шостій ранку. Смерть назавжди зафіксувала її між першою та третьою ночі.

Вона відклала аркуш і взялася за показання охоронців.

Перший був Бран. Він ніс службу на другому поверсі, крило «B». О двадцять другій тридцять бачив Дар'яна Ейвора: той виходив із кімнати й повернувся. Був спокійний, нічого підозрілого.

Другий охоронець — Тіл, ніс службу на першому поверсі. О двадцять третій двадцять бачив Есме Велхорн, що йшла від сходів до своєї кімнати. Виглядала збуджено. Більше її не бачив.

Аліна зупинилась на наступному аркуші. Знову Бран.

Це були другі показання, записані на три дні пізніше. Вона поклала обидва протоколи поруч, в'їдаючись поглядом у кожну літеру порівнюючи їх слово за слово.

У першому: Дар'ян о двадцять другій тридцять, спокійний виходив із кімнати і повертався. Нічого незвичайного.

У другому: Дар'ян о двадцять першій, схвильовано кружляє коридором, зупиняється біля дверей кімнати Есме.

Різний час. Різний стан. Різні маршрути.

Один і той самий свідок за три дні ''згадав'' зовсім іншу історію. Аліна дивилась на папір рівно стільки скільки було потрібно, щоб переконатися: це не помилка зору.

Правда на очах обростала вигідними деталями.

Показання змінили навмисно.

Вона підняла голову й подивилась на Каела, який досі нерухомо стояв біля вікна.

— Хто працював із Браном між цими двома допитами? — запитала вона, і її голос прозвучав сухіше за папір у руках.

Він обернувся.

Вертикальна складка між його бровами стала ще глибшою і різкішою, ніж вранці.

— Що саме? — запитав він рівно, але в голосі почулася ледь помітна напруга.

— Показання Брана.

Тиша що запала між ними, була вже знайомою: не порожнеча, а чисте електричне поле, де кожен відчував правду, але не піспішав її озвучувати.

Каел підійшов до столу. Він рухався зі своєю фірмовою стриманою точністю, яку Аліна вже навчилась читати, як шифр. Він взяв аркуш і вчитався в нього — так уважно, ніби бачив уперше, хоча вона була певна: він читав це раніше. Можливо, багато разів.

— Люди іноді пам'ятають неточно, — промовив він, не піднімаючи очей.

— Між двадцять першою і двадцять другою тридцять — година і тридцять хвилин різниці, — відрізала вона. — Між "спокійний" і "схвильований" невелика прірва. Це не помилка пам'яті, Каеле. Це написана заново історія.

Він повільно поклав аркуш назад на стіл, розгладивши його край кінчиками пальців.

— Я знаю, — сказав він.

Два слова. Голі, позбалені виправдань чи пояснень.

Він знав, але дозволив цій папці лягти їй на стіл.

Аліна дивилась на нього розуміючи: ці два слова важили значно більше, ніж здавалося. ''Я знаю'' — не ''я припускаю'', і не ''мені здалося''. Він знав напевно. Знав і мовчав, приховуючи це знання десь глибоко. Вона ще не розуміла навіщо, але вже не сумеівалася, що у нього була своя гра.

— Хто міг поговорити з Браном між першим і другим допитом? — запитала вона тихо, не зводячи з нього очей.

Каел дивився на неї довго. Аліна вже навчилася розпізнавати цей погляд, так він зважував ціну кожної фрази: скільки можна сказати, що саме і чи варто їй довіряти.

— Слідство вів мій батько особисто, — нарешті промовив він. — Він проводив усі допити.

Аліна не відповіла.

Але в голові вже складалося в єдину, холодну картинку. Факти почали говорити самі за себе:

Слідство вів Ворен. Бран змінив свідчення саме після розмови з ним. Нова версія, вона ідеальна для того, щоб запроторити Дар'яна за грати.

Вона знову взяла олівець і під першим записом у нотатнику додала: ''Ворен керував слідством. Зміна свідчень вже після його втручання. Хто ще підкоригував версію?''

Різко закрила нотатник. Звук удару паперу об стіл пролунав у тиші їдальні як постріл.

Аліна підняла очі на Каела.

Він дивився на неї, і в його янтарних очах знову застигло те гостре й складне, що вона вже почала відчувати як його особливий спосіб бути присутнім: важкий, але не пригнічувальний. Живий, але наглухо закритий. Ніби він стояв за товстим склом, і бачив усе, але не давав жодної можливості доторкнутися до справжнього себе.

— Мій брат не вбивав Есме, — сказала вона твердо. — Ваші ж матеріали це підтверджують, якщо читати між рядків.

— Читати між рядків, це не юридичний термін. — холодно зауважив він.

— Згодна, — не відступала вона. — Але знаходити кричущі суперечності в показаннях одного й того самого свідка — цілком юридичний.