3. Універ не місце зустрічей....

День пройшов швидко, ліза повернулася до своєї кімнати швидко.

Ліза.ну що за день? знову він , аж бісить  він все псує, одяг а тепер ще й універ... потрібно  купити щось поїсти ...

Ліза одягнула  джинси  чорного кольору,  білий поло ,та чорні кросівки , вийшла на  ганок гуртожитку, де було купа підлітків, Ліза зачепила випадково  дівчина, одна  з них сказала  :  - гей обережніше, ти ледь не збила мене  з ніг, з глузду зїхала?

-вибач, сказала Ліза

-поплатишся ще...було чутно навздогін.

Ліза швидко  купила овочі  та мясо , а ше морозиво , повернувшись до гуртожитку  дівчина  пішла до  гуртожитку, відчувши поруч дихання, озирнулась та побачила хлопця.

Ліза.це той самий нахаба який мені зіпсував одяг.

Максим. Нє ну знову вона , проте чомусь спантеличина, може допомогти , хоча наврядчи цій  навіженій потрібна допомога. 

М. - тобі допомогти?

Л.-яка честь, мажорчики допомагають  простим людям ?

М.  - зрозуміло,давай пакет.

Л.- не варто!

М. -як знаєш.

Максим  от дурне дівчисько, я ж допомогу пропоную, хоча піду за нею , може їй щось загрожує, тим паче  вже пізно.

Ліза. Буду швидко йти , і нічого, що темно я нічого не боюся, дивне якесь відчуття.

Попереду стояли  фігури хлопців та дівчат з гуртожитку, яких зачепила випадково  дівчина.

Підлітки : - хто тут  у нас? Це ж новенька  сстудентка, а нас вчили  допомагати новеньким, зараз ми допоможемо, я ж казала відплатишся . Одній не страшно  вночі гуляти?

Ліза. Хлопці почали забивати мене до кутка,дівчата насміюватись, та перекидати пакет з харчами...мені стало страшно ...аж тут ...

Максим . Побачивши що дівчину заганяє в куток група підлітків я підійшов.

М -.вона не одна, а зі мною!

Підлітки: -  йди куди йшов !

М. -а то що?

Підлітки:- тобі гірше буде!

Максим адарив одного з хлопців, виникла бійка, підлітки втекли.

Ліза.  Ого а він  герой ,може  якось віддячити йому? Я ж навіть ім'я його не знаю..

Максим.- в тебе все добре?хто це ти їх знаєш?

Ліза стояла ошелешена та не знала що сказати,  очі злякані та  розтріпане волосся, виглядало як великий  страх.

Масим. - ти чого мовчиш?  Ясно, я проведу тебе  до кімнати, де ти живеш?

Ліза.все що я змогла з себе видавити це 302.

Ліза. -302.

М. - ну ходімо!

Ліза. Ми пришли до кімнати,всі сходи ми мовчали, зайшовши до кімнати я побачивши  розбиту губу хлопця   вирішила  допомогти обробити  рану.

Л. -сідай, я рану оброблю на губі тобі.

М.- добре.

Ліза. Поки я обробювала рану , я відійшла від шоку, та роздивилася того самого хлопця, що мені все псує,  проте виглядав  він якось мило, очі дивились  прямо на  мене,а губи були трохи пухлі,  ямочки надавали колориту  хлопцю.

Максим. Дівчина так ніжно обробила мені рану, руки  її були  приємні, я не хотів  щоб вона це закінчувала..

Ліза.- ну ось, здається все, тобі краще?

Максим. -дякую,вже не так пече.

Що буде далі? Покаже час, ну а ви солоденькі коментуйте і ставте лайки , це і є головна нагорода за цю книгу:)